Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 26 січня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця і жителя м. Нововолинська Волинської області,

громадянина України,

неодноразово судимого, останній раз 11 листопада 2008 року Нововолинським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі без конфіскації майна, –

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 11 листопада 2008 року у виді позбавлення волі строком на 2 роки і остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 8 вересня 2008 року близько 21 години шляхом пошкодження вікна проник у будинок АДРЕСА_1, звідки, повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 3 050 грн.

16 вересня 2008 року близько 16 години ОСОБА_1 із салону вантажного мікроавтобуса марки "Мерседес-811", д/н НОМЕР_1, який знаходився біля складського приміщення магазину "Для Вас", розташованого у будинку № 15 15-Мікрорайону у м. Нововолинську Волинської області, повторно, таємно викрав жіночу сумочку ОСОБА_3, в якій знаходилися майно та гроші останньої, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 7 417 грн. 44 коп.

28 вересня 2008 року у період часу з 10 години 00 хвилин по 10 годину 45 хвилин ОСОБА_1 шляхом відкриття вікна проник у приміщення кухні будинку АДРЕСА_2 звідки, повторно, таємно викрав мобільний мобільний телефон та гроші, що належать ОСОБА_4 на загальну суму 4 146 грн.

Крім того, 3 жовтня 2008 року у період часу з 11 години 30 хвилин по 12 годину 10 хвилин ОСОБА_1 шляхом відкриття замка дверей проник у будинок АДРЕСА_3 звідки, повторно, таємно викрав майно та гроші потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 15 653 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій, просить судові рішення щодо нього скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні йому покарання. При цьому посилається на те, що злочини, за які засуджено ОСОБА_1 він вчинив у період з вересня по жовтень 2008 року, тобто до постановлення попереднього вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 11 листопада 2008 року. Тому суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 вимоги ст. 71 КК України, оскільки в даному випадку слід було застосувати ч. 4 ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання частково, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок чужого майна підтверджується зібраними в справі доказами і в касаційному поданні прокурором не оспорюється.

Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за частинами 2, 3 ст. 185 КК України та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначив йому справедливе покарання.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання суд допустив порушення вимог кримінального закону.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України у випадку, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання винній особі призначається за сукупністю злочинів з додержанням правил, передбачених у частинах першій – третій цієї ж статті.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив злочини, за які його засуджено за останнім вироком, у період з 8 вересня по 3 жовтня 2008 року, тобто до постановлення щодо нього вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 11 листопада 2008 року.

З огляду на викладене, суд, призначивши ОСОБА_1 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України неправильно застосував кримінальний закон.

Враховуючи наведене, вирок суду в частині призначення остаточного покарання підлягає зміні, а не скасуванню, як про це йдеться у касаційному поданні.

Оскільки по даній кримінальній справі, строк відбуття покарання рахується з 20 жовтня 2008 року, а за попереднім вироком з 11 листопада 2008 року, то колегія суддів не застосовує положень ч. 4 ст. 70 КК України про зарахування покарання відбутого повністю або частково за попереднім вироком.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 26 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Замість ст. 71 КК України застосувати ч. 4 ст. 70 КК України, призначивши ОСОБА_1 шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 11 листопада 2008 року, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.