засуджено за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 1 рік; за ч. 5 ст. 27 і ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 1 рік без конфіскації майна; за ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 383 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 384 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із застосуванням ст. 69 КК України ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк 1 рік, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік без конфіскації майна з покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Дніпропетровській області 563 грн. 40 коп. судових витрат за проведення почеркознавчої експертизи.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Постановою Довгинецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2008 року в порядку передбаченому статтями 409, 411 КПК України уточнена резолютивна частина вироку в частині призначення додаткового покарання за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 366 КК, за ч. 5 ст. 27 і ч. 5 ст. 191 КК України та сукупністю злочинів і визначено, що ОСОБА_1 позбавлений права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_1, будучи зареєстрованим 10 вересня 2001 року суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою, восени 2005 року дав згоду раніше незнайомому ОСОБА_2, засновнику ПП "Профавто" у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, взяти участь у злочинній схемі, яка полягала у підшукуванні на території України розбитих автомобілів та жителів м. Кривого Рогу, які б погодилися придбати та зареєструвати на своє ім’я у відділах реєстрації автотранспорту ДАІ документи на вказані автомобілі, а також одержанні за підробленими документами кредитів для нібито їх придбання з метою привласнення кредитних грошових коштів, страховки даних автомобілів за підробленими документами, та подачі заяв до органів міліції про нібито їх угон з метою погашення кредитів страховими організаціями. Для цього ОСОБА_1 на початку грудня 2005 року передав ОСОБА_2 за місцем знаходження належного останньому автосалону по АДРЕСА_1, копії свого паспорту та ідентифікаційного коду.

13 грудня 2005 року невстановлена слідством особа, за попередньою змовою, видаючи себе за ОСОБА_1, використовуючи копії його паспорта та ідентифікаційного коду, уклала з ОСОБА_3, який діяв на підставі доручення, біржовий договір № РР-081001, згідно з яким ОСОБА_1 придбав за 10 грн. автомобіль "Субару-Форестер", чорного кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, який внаслідок ДТП, що сталася 7 жовтня 2005 року, був суттєво пошкоджений та розукомплектований, про що була видана відповідна довідка товарної біржі "Укрресурс" у м. Києві, та у зв’язку із чим автомобіль був знятий з обліку в МРЕВ-4 м. Києва, після чого документи на цей автомобіль невстановлена особа передала ОСОБА_2

Після цього ОСОБА_1 прибув до автосалону ПП "Профавто", розташованого по АДРЕСА_1, де, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, як пособник у службовому підробленні, підписав підроблені директором ПП "Профавто" ОСОБА_4, яка виконувала вказівку ОСОБА_2,та надані йому завідомо неправдиві договір № 13/12 купівлі-продажу від 13 грудня 2005 року про нібито придбання ОСОБА_1 у вказаному ПП легкового автомобіля "Субару-Форестер", чорного кольору, 2005 hоку випуску, номер кузова НОМЕР_1, вартістю 227 715 грн., та акт прийому-передачі вказаного автомобіля від 13 грудня 2005 року, хоча фактично документи на даний автомобіль були раніше придбані на ім’я ОСОБА_1 у м. Києві за 10 грн., а сам автомобіль був розукомплектований та зданий на металобрухт.

Того ж дня, в денний час, знаходячись там же в приміщенні автосалону, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 і за його вказівкою, ОСОБА_4, зловживаючи службовим становищем, склала завідомо підроблену квитанцію до прибуткового касового ордеру серії 02АІ № 2297 від 13 грудня 2005 року про нібито внесення ОСОБА_1 до каси ПП "Профавто" грошей у розмірі 34 157 грн. у якості первинного внеску на придбання вказаного автомобіля, та виписала рахунок № 13/12 від 13 грудня 2005 року, в який так само внесла завідомо неправдиві відомості про нібито придбання ОСОБА_1 в ПП "Профавто" цього автомобіля, вартістю 227 715 грн. (з урахуванням ПДВ), які підписала як директор ПП "Профавто" та скріпила печаткою підприємства, придавши, таким чином, даним документам статус офіційних, після чого передала їх ОСОБА_2 для подальшого надання в банк для отримання кредиту. Крім того, 14 грудня 2006 року, знаходячись в приміщенні автосалону за вказаною вище адресою, за незаконною вказівкою ОСОБА_2 ОСОБА_4 підготувала завідомо підроблений лист № 16 від 14 грудня 2005 року до Саксаганського відділення "Ощадбанку" м. Кривого Рогу про нібито звертання ОСОБА_1 до ПП "Профавто" з метою придбання автомобіля "Субару-Форестер", після чого передала його ОСОБА_2 для подальшого надання в банк для отримання кредиту.

Після цього, 15 грудня 2006 року, діючи умисно і за попередньою змовою між собою, з метою незаконного отримання і привласнення кредитних грошових коштів, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 прибули до Саксаганського відділення № 8366 ВАТ "Державний ощадний банк України", розташованого по вул. Мелешкіна, 37-а у м. Кривому Розі, де ОСОБА_2 рекомендував раніше знайомому йому керуючому відділенням ОСОБА_4. видати ОСОБА_1 як надійному та добросовісному позичальнику, кредит в сумі 38 300 доларів США для нібито придбання вищезазначеного автомобіля.

ОСОБА_4, будучи введеним в оману, погодився оформити кредитну справу і видати ОСОБА_1 кредит. Для чого, останній за попередньою змовою з ОСОБА_2 з метою незаконного отримання кредиту і його привласнення, написав заяву про надання йому кредиту в сумі 38 300 доларів США під заставу автомобіля "Субару-Форестер", який ним нібито буде придбаний в ПП "Профавто", хоча фактично даний автомобіль був розукомплектований та знаходився у м. Києві і ніколи ПП "Профавто" не належав та не продавався. До вказаної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали в копіях необхідні для оформлення кредиту документи, у тому числі підготовлені завідомо неправдиві договір купівлі-продажу № 13/12 від 13 грудня 2005 року, квитанцію про оплату ОСОБА_1 первинного внеску у розмірі 34 157 грн., рахунок № 13/12 від 13 грудня 2005 року на суму 227 715 грн. на придбання автомобіля "Субару-Форестер" на вказану суму та лист про звернення ОСОБА_1 в ПП "Профавто" з метою придбання даного автомобіля, після чого передали ці документи до кредитного відділу вказаного відділення банку.

З метою постановки на облік автомобіля "Субару-Форестер" в органах МРЕВ ДАІ м. Кривого Рогу ОСОБА_1 17 грудня 2005 року одержав від ОСОБА_2 фактичні документи на вказаний автомобіль: анульоване свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, біржовий договір № РР-081001 від 13 грудня 2005 р. про купівлю-продаж вказаного автомобіля, а також довідку про реєстрацію біржового договору, які того ж дня надав до МРЕВ ДАІ м. Кривого Рогу, розташованого по вул. Волгоградській, 11, та звернувся із заявою про постановку на облік (реєстрацію) вказаного легкового автомобіля. Після чого зазначений автомобіль при невстановлених слідством обставинах був зареєстрований в МРЕВ ДАІ і йому був привласнений державний номерний знак НОМЕР_2. При цьому цей автомобіль на момент реєстрації знаходився в пошкодженому та розукомплектованому вигляді в м. Києві.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 19 грудня 2005 року уклав кредитний договір № КРФ-144/05 на отримання кредиту у розмірі 38 000 доларів США для придбання в ПП "Профавто" того ж автомобіля "Субару-Форестер", а також договір застави вказаного рухомого майна із Саксаганським відділенням № 8366 ВАТ "Державний ощадний банк України", надавши при цьому для їх підписання підроблені документи, які містили неправдиві відомості про наявність зазначеного автомобіля та його придбання в ПП "Профавто".

Того ж дня, ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_2 та за попередньою змовою з ним, там же, в приміщенні відділення банку написав завідомо підроблену заяву про отримання грошових коштів за кредитним договором № КРФ від 19 грудня 2005 року для придбання автомобіля "Субару-Форестер" в ПП "Профавто" за готівковий розрахунок. Наступного дня, 20 грудня 2005 року на спеціально відкритий для незаконного отримання кредиту в Саксаганському відділенні № 8366 ВАТ "Ощадний банк України" розрахунковий рахунок № 73569 на ім’я ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти у розмірі 192 649 грн. що за курсом склало 38 000 доларів США, спеціально для придбання автомобіля. Того ж дня, зазначену суму ОСОБА_1 одержав готівкою в касі банку, після чого надав вказану суму грошових коштів ОСОБА_2, який розпорядився ними на власний розсуд.

З метою приховати злочинну діяльність, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 організували незаконне погашення викраденого ними банківського кредиту за рахунок страхової компанії "Оранта-Днепр", для чого 19 грудня 2005 року незаконно уклали договір страхування автотранспорту № ТЗ 134 на ім’я ОСОБА_1, тобто останній застрахував даний фактично не існуючий автомобіль від настання страхових випадків, у тому числі угону (незаконного заволодіння транспортним засобом), з метою подальшого незаконного подання заяви про настання з автомобілем страхового випадку і погашення страховою компанією кредиту, що був незаконно одержаний і привласнений вказаними особами.

27 березня 2006 року ОСОБА_1 приїхав до м. Дніпропетровська, де, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383 УК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинений злочин, звернувся до органу дізнання Жовтневого РВ УМВС України у Дніпропетровській області, розташованого по вул. Шевченка, 7 у м. Дніпропетровську, із завідомо неправдивим повідомленням про нібито вчинене незаконне заволодіння належним йому автомобілем "Субару Форестер", д/н НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_1, якого фактично не існувало, про що власноручно розписався в протоколі усної заяви, який був зареєстрований в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини (КОЗ) під № 1257 від 27 березня 2006 року, та надав завідомо підроблену позовну заяву про визнання його потерпілим у зв’язку з угоном його автомобіля на суму 239 475 грн. У результаті чого 29 березня 2006 року слідчим СВ Жовтневого РВ УМВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу № 63061339 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

Також, 30 березня 2006 р. ОСОБА_1 було допитано як потерпілого у рамках порушеної кримінальної справи. При цьому він умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, будучи попередженим перед початком допиту про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, під розпис в протоколі допиту, дав та власноруч підписав у протоколі завідомо неправдиві показання про нібито існуючий угон належного йому автомобіля "Субару-Форестер", достовірно знаючи при цьому, що угон не мав місця, так як вказаний автомобіль був раніше розукомплектований у місті Києві, а він не придбавав даний автомобіль в ПП "Профавто" і ніколи не був його фактичним власником.

Крім того, з метою приховування незаконного розкрадання кредитних коштів державного банку, 28 березня 2006 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, звернувся до Криворізького міського транспортного філіалу СК "Оранта-Днепр" із завідомо неправдивою заявою про настання страхового випадку – нібито угону застрахованого автомобіля, у якій вказав суму збитку 227 715 грн. на відміну від вказаної їм вартості даного автомобіля у протоколі допиту як потерпілого по кримінальній справі. Також ОСОБА_1 надав співробітнику страхової компанії недостовірні пояснення про обставини угону автомобіля, який фактично не уганявся, та довідку із Жовтневого РВ про порушення кримінальної справи, також передав другий комплект ключів від даного автомобіля.

25 липня 2006 року на підставі договору страхування автотранспорту в результаті умисних спільних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 СК "Оранта-Днепр" був укладений договір виплати страхового відшкодування із Саксаганським відділенням № 8366 ВАТ "Ощадний банк України", на підставі якого в період з 1 серпня по 12 жовтня 2006 року страхова компанія незаконно виплатила страхове відшкодування Саксаганському відділенню вказаного банку на загальну суму 204 943 грн. 50 коп.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 і ч. 4 ст. 366, ч. 5 ст. 27 і ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України, порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості. При цьому посилається на те, що суд, всупереч вимог ст. 275 КПК України, вказав у вироку, що ОСОБА_1 вчинив злочини разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, хоча кримінальна справа щодо останніх у судовому засіданні не розглядалася, оскільки матеріали щодо них виділені в окреме провадження. Зазначає, що місцевий суд, на порушення вимог статей 323, 324, 334 КПК України, недостатньо перевірив докази по справі та прийшов до помилкового висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, Крім того вказує на те, що, призначаючи ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27 і ч. 5 ст. 191 КК України обов’язкове додаткове покарання, суд не конкретизував, яких саме посад його позбавлено, а при призначенні покарання на підставі ст. 70 КК України суд поглинув однакові за своїм видом та розміром обов’язкові додаткові покарання. Призначаючи ж ОСОБА_1 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України, суд не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та особу засудженого, належним чином не мотивував свого рішення, у зв'язку із чим призначив м'яке покарання. Крім того місцевий суд, призначаючи покарання за сукупністю злочинів, всупереч вимог закону застосував ст. 69 КК України за сукупністю злочинів.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 334, ст. 323 КПК України та роз’яснень, даних у пунктах 16 та 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 20 червня 1990 року зі змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 4 червня 1993 року (v0003700-93) , № 12 (v0012700-97) від 3 грудня 1997 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку", вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, у зв’язку із чим у мотивувальній частині вироку суд повинен дати аналіз усім зібраним у справі доказам, тобто всім фактичним даним, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, та навести відповідні обґрунтування прийнятого рішення.

При розгляді даної кримінальної справи та постановленні вироку суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд лише навів у ній досліджені докази, але ніякого аналізу їм не дав, не зазначив мотиви їх прийняття, не розкрив їх суті та які обставини вони підтверджують.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, 16 вересня 2008 року прокурор надав до суду нове обвинувачення.

Усупереч вимогам ст. 277 КПК України це обвинувачення в суді не оголошувалося, підсудному не роз'яснювалося, що він буде захищатися від нового обвинувачення, питання про необхідність відкладення справи для надання підсудному та його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення не вирішувалось, що підтверджується даними протоколу судового засідання.

Також, як убачається з протоколу судового засідання, підсудним було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, яке не було вирішено судом, як і взагалі питання щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, що свідчить про порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та позбавляє колегію суддів визначитись, в якому ж порядку розглядалася кримінальна справа та досліджувалися зібрані у ній докази.

Наведені допущені судом порушення кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає істотними, оскільки вони перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України суд може призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, лише за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, належним чином умотивувавши своє рішення, а відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він, навівши у вироку відповідні обґрунтування, може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Цих вимог закону суд при призначенні покарання ОСОБА_1 не дотримався і своє рішення про можливість застосування ст. 69 КК України належним чином не мотивував і не вказав у вироку, які ж саме встановлені ним обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Приймаючи ж рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, суд усупереч вимогам ст. 334 України взагалі не навів у вироку жодних мотивів на обґрунтування висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Отже, враховуючи все наведене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд допустив такі порушення чинного закону, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку та, за умови підтвердження також обсягу обвинувачення, призначити ОСОБА_1 покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України, оскільки, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу, призначене йому із застосуванням статей 69, 75 КК України є явно несправедливим через його м'якість, про що правильно зазначено у касаційному поданні.

головуючого	Редьки А.І.,
суддів	Гошовської Т.В., Лавренюка М.Ю.
за участю прокурора	Саленка І.В.