розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Львівського гарнізону від 11 грудня 2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 13 лютого 2009 року, постановлених щодо нього,

Вироком військового місцевого суду Львівського гарнізону від 11 грудня 2007 року колишнього військовослужбовця військової частини А 2491 капітана запасу

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця Богородчанського району Івано-Франківської області, такого, що судимості не має, звільненого з військової служби в листопаді 2000 року,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він з вересня 2001 року по травень 2004 року шляхом обману заволодів чужим майном, а саме грошовими коштами громадянина ОСОБА_2 у сумі 3 592 гривні 15 копійок, чим заподіяв значної шкоди останньому.

Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону від 13 лютого 2009 року апеляцію засудженого задоволено частково і вирок військового місцевого суду від 11 грудня 2007 року щодо нього змінено, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 192 КК і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, а на підставі ст. ст. 49 та 74 КК України звільнено його від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування вироку військового місцевого суду та ухвали військового апеляційного суду, постановлених щодо нього, та просить справу щодо нього направити на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Свої доводи касатор мотивує тим, що суд порушив правила підсудності кримінальних справ, крім того, не були дотримані вимоги викладені у статтях 36 та 257 КПК України, а також, вважає, що у його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 192 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Ємця А.А.; пояснення засудженого з приводу поданої ним касаційної скарги, який підтримав її у повному обсязі та просив суд задовольнити його вимоги; думку прокурора щодо поданої засудженим касаційної скарги, який вважав її необґрунтованою та просив суд залишити її без задоволення, а судові рішення постановлені щодо ОСОБА_1 без зміни; перевіривши доводи викладені в касаційній скарзі; дослідивши матеріали справи; колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню.

Твердження засудженого ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, про те, що було порушено правило підсудності щодо розгляду кримінальної справи за його обвинуваченням, є слушними.

Як убачається з матеріалів долучених до справи під час касаційного розгляду даної кримінальної справи (витяг з наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України), капітана ОСОБА_1 звільнено у запас 9 серпня 2000 року, а злочинні дії, за які було засуджено ОСОБА_1, він почав вчиняти у жовтні 2000 року.

Отже, зазначена обставина судом першої інстанції ґрунтовно досліджена не була і тому на даний час не можна впевнено стверджувати чи був ОСОБА_1 цивільною особою чи військовослужбовцем в період, коли йому ікримінуються злочинні дії, передбачені ч. 2 ст. 192 КК України.

Доводи викладені засудженим у касаційній скарзі про те, що суд порушив вимоги ст. ст. 257 та 323 КПК України, є такими що заслуговують на увагу.

Так, під час судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1, не в повному обсязі було досліджено питання зникнення дубліката виконавчого листа від 17 листопада 2000 року та отримання нового дубліката виконавчого листа від 9 серпня 2000 року. Крім того, не повністю встановлені обставини отримання виконавчого листа від 17 листопада 2000 року, а саме на підставі якого процесуального документу був виписаний цей дублікат виконавчого листа.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи кримінальну справу щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку також не помітив помилок кримінально-процесуального закону допущених судом першої інстанції та постановив рішення, яке не може вважатися законним та обґрунтованим.

Тому, на підставі викладеного, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України приходить до висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а кримінальна справа щодо нього – направленню на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону.

Під час нового судового розгляду суду потрібно з’ясувати та встановити на підставі якого процесуального документу було видано ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа від 17 листопада 2000 року, крім того, встановити обставини зникнення даного дубліката виконавчого листа та підстави видачі нового дубліката виконавчого листа від 9 серпня 2000 року. Дослідити законність підстав стягнення коштів з ОСОБА_2, а також чи був ОСОБА_1 військовослужбовцем в період, коли йому інкримінуються злочинні дії, передбачені ч. 2 ст. 192 КК України, тобто чи вірно виконані вимоги ст. 36 КПК України під час передачі кримінальної справи щодо ОСОБА_1 до військового місцевого суду.

У разі якщо вина ОСОБА_1 в інкримінуємому йому діянні знайде своє підтвердження, прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке буде ґрунтуватися на положеннях кримінального та кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів –

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок військового місцевого суду Львівського гарнізону від 11 грудня 2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 13 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо нього направити на новий судовий розгляд.