Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 24 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 грудня 2008 року відносно ОСОБА_1.

Вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, не працюючий, не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 грудня 2008 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволено і вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2008 року відносно ОСОБА_1 змінено. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов’язки не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну постійного місця проживання. Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд скасовано. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 4 червня 2008 року близько 13 години, керуючи автомобілем ВАЗ-21093, д.н.з. НОМЕР_1, та проїжджаючи в м.Яремче біля Яремчанської ЗОШ №2, порушив вимоги п.п.2.9 "б", 12.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, на нерегульованому пішоходному переході скоїв наїзд на малолітню ОСОБА_2., в результаті чого заподіяв потерпілій небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду відносно ОСОБА_1 і направити справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на те, що суд порушив вимоги ст. 377 КПК України, безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання, тоді як обране місцевим судом покарання було необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, а також неправильно застосував вимоги ст. 76 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи касаційного подання, засудженого ОСОБА_1, який заперечив проти задоволення подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає на наступних підставах.

Положення ст. 377 КПК України зобов’язують суд апеляційної інстанції при скасуванні або зміні вироку (постанови) зазначити в ухвалі, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку (постанови).

На думку колегії суддів, зміст ухвали, якою змінено вирок місцевого суду відносно ОСОБА_1, цілком відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Апеляційний суд указав в ухвалі, що місцевим судом не в повній мірі враховано цілу низку пом’якшуючих покарання обставин та думку потерпілої сторони, яка не наполягала на суворому покаранні, а саме просила суд не карати підсудного суворо і заявила про відсутність до нього матеріальних претензій, а також не враховано, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, а його діяння мають необережну форму вини. Колегія суддів згодна з висновком апеляційного суду про можливість застосування положень ст. 75 КК України і не вбачає підстав для скасування ухвали в касаційному порядку.

Що стосується посилань прокурора на неправильне застосування апеляційним судом вимог ст. 76 КК України, то допущені неточності резолютивної частини ухвали тексту пунктів 3 і 4 статті 76 КК України підлягають виправленню в межах стадії виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 грудня 2008 року відносно ОСОБА_1 – без зміни.