розглянула в судовому засіданні 15 квітня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_1 ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2007 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженку м. Шахтарськ Донецької області, громадянку України, мешканку с. Полянецьке Савранського району Одеської області, раніше не судиму,

- за ч.2 п. п. 1, 2, 5 ст.115 КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі,

- за ч.2 ст.15 і ч.2 п. п. 1, 2, 5 ст.115 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі,

- за ч.2 ст. 194 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів їй остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

ОСОБА_1 засуджено за те, що на грунті особистих неприязних стосунків, які склалися між нею та подружжям ОСОБА_3, вона, маючи умисел на вбивство п'ятьох членів їх сім'ї, вчинила умисне вбивство малолітніх ОСОБА_4, 1997 року народження, та ОСОБА_5, 1999 року народження, а також замах на вбивство ОСОБА_6, його дружини ОСОБА_7 та їх малолітнього сина ОСОБА_8, 2001 року народження, шляхом підпалу їх будинку, тобто, способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

За вироком суду злочини ОСОБА_1 вчинено за таких обставин.

24.05.2007 року, близько 3 год. 30 хв., маючи умисел на вбивство ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 шляхом підпалу їх будинку та користуючись нічним часом, ОСОБА_1 на велосипеді виїхала до їх господарства, розташованого АДРЕСА_1. З метою непомітно підійти до будинку і не бути викритою після скоєння злочину, вона сховала велосипед на цвинтарі, а сама пішки прийшла на подвір'я будинку ОСОБА_3.

Пересвідчившись, що в будинку всі спали, вона, знаючи, що в господарстві ОСОБА_3 був трактор, а тому було й пальне, зайнялась його пошуком. Знайшовши на подвір'ї поліетиленову пляшку з бензином, ОСОБА_1 з метою вбивства частину бензину вилила через відкриту кватирку вікна всередину кімнати, в якій, як вона вважала, знаходилась сім'я ОСОБА_3, і кинула туди ж пляшку із залишком бензину, після чого підпалила й кинула у кімнату на пляшку з бензином сірник, у результаті чого стався вибух, а в подальшому й пожежа в будинку.

Внаслідок навмисних дій ОСОБА_1, спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 шляхом підпалу будинку, в якому вони знаходились, тобто способом, небезпечним для життя та здоров'я багатьох осіб, загинули малолітні ОСОБА_4, 1997 року народження, - від закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепу, що виникла в результаті дії вибухової хвилі від підпалу пляшки з бензином, та ОСОБА_5, 1999 року народження, - від отруєння парами бензину та окису вуглецю, а умисел на позбавлення життя ОСОБА_6, ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_8, 2001 року народження, не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки в результаті вибуху ОСОБА_6 і ОСОБА_7 прокинулися, виявили пожежу та встигли винести з кімнати, де стався вибух, малолітнього ОСОБА_8 та вжити заходів до тушіння пожежі.

У результаті підпалу будинку і виниклої пожежі умисними діями ОСОБА_1 було пошкоджено майно, що належало ОСОБА_6, та спричинено загибель ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильність кваліфікації дій засудженої ОСОБА_1. Доводить, що ОСОБА_1 не мала умислу на вбивство сім'ї ОСОБА_3, її дії охоплювалися складом злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України (2341-14) , оскільки заподіяння смерті дітям сталося з необережності. Просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 у частині її засудження за ч.2 п. п. 1, 2, 5 ст.115, ч.2 ст.15 і ч.2 п.п. 1, 2, 5 ст.115 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про необхідність зміни судового рішення щодо ОСОБА_1 з виключенням з вироку такої кваліфікуючої ознаки вбивства і замаху на вбивство як вчинення їх способом, небезпечним для життя багатьох осіб, та скасування вироку в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) із закриттям справи в цій частині, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні з особистих неприязних стосунків шляхом підпалу житлового будинку замаху на умисне вбивство сім'ї подружжя ОСОБА_3, у тому числі і трьох малолітніх дітей, з яких двоє малолітніх дітей було вбито, підтверджений сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, ретельно досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом, і є правильним.

Факт умисного підпалу ОСОБА_1 будинку і загибелі двох дітей із сім'ї ОСОБА_3 за обставин, встановлених судом, підтверджений показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, даними протоколу огляду місця події, висновками судово-медичних експертиз трупів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, висновками пожежно-технічної експертизи, експертизи нафтопродуктів, грунтознавчої експертизи, висновками психолого-психіатричних експертиз щодо ОСОБА_1, а також не заперечується засудженою ОСОБА_1, яка в своїх показаннях на досудовому слідстві, в тому числі і при відтворенні обстановки та обставин події, і в судовому засіданні детально розповіла та показала, з яких мотивів і яким чином вона учинила підпал будинку ОСОБА_3.

Зокрема, засуджена ОСОБА_1 не заперечувала того, що у неї існували неприязні стосунки до подружжя ОСОБА_3, які мали трьох малолітніх дітей, у тому числі двох від ОСОБА_7 і чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_11, а тому вона - ОСОБА_1 у ніч на 24.05.2007 року дійсно приїхала на подвір'я ОСОБА_3 і, з помсти за їх, як вона вважала, неправильне ставлення до неї, учинила підпал, унаслідок якого у кімнаті, куди вона вилила бензин та кинула пляшку з ним, стався вибух і пожежа, від яких загинули двоє дітей.

Твердження про те, що ОСОБА_1 не мала умислу на вбивство сім'ї ОСОБА_3, приїхала до них, щоб розібратися у стосунках, а підпал учинила з метою лише пошкодити майно подружжя, для чого підпалила не будинок, а лише одну кімнату, в якій, як вона вважала, нікого не було, внаслідок чого смерть двох дітей настала з її необережності, є безпідставними і спростовуються дослідженими по справі доказами.

Так, з показань ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, які вони давали на досудовому слідстві і в суді, видно, що після того, як чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_11 у лютому 2007 року залишив її та пішов до іншої жінки, у ОСОБА_1 виникла неприязнь до всієї сім'ї ОСОБА_3 унаслідок того, що вона ревнувала ОСОБА_11 до його колишньої дружини ОСОБА_7 та вважала останню винною у тому, що та поставила перед ОСОБА_11 питання про сплату їй аліментів на утримання двох їх спільних дітей або передачу їм його будинку. Це ображало ОСОБА_1, у якої було своїх п'ятеро дітей, один з яких - від шлюбу з ОСОБА_11. Також вона була незадоволена ОСОБА_6, який допускав висловлювання щодо начебто неправильної поведінки ОСОБА_11, який, проживаючи з однією жінкою, відвідував іншу, тобто ОСОБА_1. З огляду на це, ОСОБА_1 неодноразово повідомляла своїй сестрі ОСОБА_10, що сім'я ОСОБА_3 заважає їй жити, та бажала знищити їх.

Також потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 послідовно зазначали, що ОСОБА_1 до 2001 року неодноразово бувала в їх будинку та знала про його стан, наявність в ньому двох кімнат, про зберігання на подвір'ї каністри з бензином, а також про те, що на той час вся сім'я спала у кімнаті, де і сталися вибух і пожежа, хоча незадовго до події злочину подружжя перейшло спати до іншої кімнати.

З показань потерпілих також видно, що, прокинувшись від вибуху, вони забігли у спальню дітей, де, незважаючи на велику задимленість і полум'я, за криком молодшого сина знайшли його і винесли на подвір'я, а спасти двох інших дітей не змогли.

Сама ОСОБА_1 в своїх поясненнях та показаннях на початку досудового слідства визнавала, що "держала злобу" на сім'ю ОСОБА_3, а тому з метою помсти вирішила підпалити їх будинок, для чого о 3-й год. ночі виїхала до них на велосипеді, який сховала в 150 м від їх господарства, а сама таємно прийшла на їх подвір'я, впевнилася, що всі сплять, знайшла бензин у пляшці, а потім, побачивши відкриту кватирку вікна, вирішила підпалити будинок зсередини, для чого вилила та кинула у кімнату через кватирку пляшку з бензином, яку підпалила, кинувши на неї спочатку один, а тоді й другий підпалений сірник. При цьому, як у подальшому зазначала ОСОБА_1, вона, знаючи властивості бензину, відходила від вікна на відстань декілька метрів, внаслідок чого не постраждала від вибуху й пожежі, якими було вибито скло у вікнах, та відразу після вибуху залишила місце підпалу. Також у судовому засіданні ОСОБА_1 визнала, що останній раз була в будинку ОСОБА_3 у 2001 році, коли вся їх сім'я спала в одній кімнаті.

Зазначеним доказам суд дав належну оцінку у сукупності та обгрунтовано визнав, що характер дій ОСОБА_1 (час вчинення злочину, таємне проникнення на подвір'я, використане для підпалу дерев'яного невеликого будинку знаряддя злочину, спосіб злочину та обставини його вчинення) свідчив про наявність у неї прямого умислу на позбавлення життя всіх членів сім'ї ОСОБА_3 шляхом підпалу їх будинку, чого не вдалося досягти щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх малолітнього сина ОСОБА_8 з незалежних від волі ОСОБА_1 причин.

За наведених обставин, встановлених судом, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 п.п. 1, 2 ст. 115 КК України (2341-14) за вбивство двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п.п. 1, 2 ст. 115 КК України (2341-14) за замах на умисне вбивство ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх малолітнього сина ОСОБА_8.

Підстав для перекваліфікації дій засудженої на ст. 119 чи на ч. 2 ст.194 КК України (2341-14) по справі не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що органами досудового слідства і судом дії ОСОБА_1 помилково кваліфіковано як умисне вбивство і замах на умисне вбивство, вчинені способом, небезпечним для життя багатьох осіб (ч.2 п. 5 ст. 115 КК України (2341-14) ).

За змістом закону, умисне вбивство кваліфікується як учинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, за умови, що винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи (осіб), усвідомлював, що застосовує такий спосіб убивства, який є небезпечним для життя не тільки цієї особи (осіб), але й інших людей. При цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною.

Однак, як встановлено по справі, застосовуючи такий спосіб убивства як підпал, ОСОБА_1 мала умисел на вбивство всіх мешканців окремо розташованого будинку. Даних про те, що застосований нею спосіб убивства створював небезпеку для життя інших осіб, щодо яких у неї не було умислу на вбивство, по справі немає. На такі дані не посилалися й органи досудового слідства, пред'являючи ОСОБА_1 обвинувачення.

За таких обставин з кваліфікації дій ОСОБА_1 належить виключити таку кваліфікуючу ознаку вбивства і замаху на вбивство як учинення їх способом, небезпечним для життя багатьох осіб, тобто за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , оскільки це не охоплювалося її умислом.

Також колегія суддів вважає необхідним вирок щодо ОСОБА_1 в частині її засудження за ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) скасувати, а справу в цій частині провадженням закрити за відсутністю в діях засудженої складу цього злочину.

Як видно з матеріалів справи, органи досудового слідства пред'явили ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) в умисному пошкодженні майна ОСОБА_6 шляхом підпалу, що заподіяло потерпілому шкоду у великих розмірах на суму 46300грн. Однак при цьому у справі відсутні будь-які докази на підтвердження зазначеного розміру заподіяної підпалом матеріальної шкоди.

З огляду на це, у судовому засіданні прокурор, керуючись ст. 277 КПК України (1001-05) , своєю постановою від 24 грудня 2007 року змінив обвинувачення ОСОБА_1 і виключив з нього ознаку заподіяння її діями великої матеріальної шкоди потерпілому, одночасно доповнивши кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) кваліфікуючою ознакою - спричинення її діями загибелі людей. З такою зміною обвинувачення погодились і потерпілі, які відмовились від права підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КК України (2341-14) кримінально караним діянням визнається умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Тобто обов'язковою ознакою цього злочину є настання від знищення чи пошкодження майна шкоди у великих розмір ах. За ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) передбачена відповідальність за те ж саме діяння, якщо воно має додаткові кваліфікуючі ознаки - вчинення шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або із заподіянням шкоди в особливо великому розмірі, або в разі спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності як за ч. 1, так і за ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) є обов'язковим встановлення настання від умисного знищення чи пошкодження майна шкоди у великих розмірах, що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу цього злочину. Спосіб учинення зазначеного злочину та інші його наслідки дають підстави для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) тільки за наявності цієї обов'язкової ознаки злочину.

Ураховуючи, що з обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) прокурором виключена обов'язкова ознака цього злочину - заподіяння в результаті умисного пошкодження чужого майна великої шкоди, то слід визнати, що в діянні ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) .

Тому вирок суду в частині її засудження за ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) підлягає скасуванню, а справа в цій частині - закриттю на підставі ч. 1 п. 2 ст.6 КПК України (1001-05) .

Покарання засудженій ОСОБА_1 обрано відповідно до вимог закону з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про її особу та сімейний стан, відсутності обтяжуючих покарання обставин та наявності обставин, які пом'якшують покарання. При цьому суд дослідив усі надані документи та інші докази, що характеризували ОСОБА_1, у тому числі й ті, на які є посилання в касаційній скарзі, та призначив їй покарання відповідно до ст. 65 КК України (2341-14) , яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити: в частині її засудження за ч. 2 ст. 194 КК України (2341-14) вирок скасувати, а справу в цій частині провадженням закрити на підставі ч.1 п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) за відсутністю в діянні складу злочину.

Виключити з вироку кваліфікуючу ознаку дій засудженої ОСОБА_1 за ч. 2 п. 5 ст. 115 КК України (2341-14) і за ч.2 ст.15 і ч.2 п. 5 ст. 115 КК України (2341-14) - вчинення умисного вбивства і замаху на умисне вбивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

Вважати ОСОБА_1 засудженою на підставі ч.1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 п.п. 1, 2 ст.115 КК України (2341-14) та ч.2 ст. 15 і ч. 2 п.п. 1, 2 ст. 115 КК України (2341-14) , до покарання, визначеного судом, у виді позбавлення волі на строк 14 років.