Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Івано – Франківської області на вирок Городенківського районного суду Івано – Франківської області від 26 травня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено

- за ч.1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2. – 5 203 грн. 20 коп. на відшкодування витрат за лікування, 1 600 грн. на відшкодування витрат за надання юридичних послуг, 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та на користь Івано – Франківської ОКЛ - 1 923 грн. 53 коп. на відшкодування витрат за лікування потерпілого.

Ухвалою апеляційного суду Івано – Франківської області від 25 грудня 2008 року вирок змінено. Постановлено звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього певних обов’язків відповідно до ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 27.04.2005р., знаходячись в кафе "Рашківянка" в с. Рашків Городенківського району, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на грунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_2. удар твердим предметом в голову, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні в момент заподіяння.

У касаційному поданні заступник прокурора Івано – Франківської області просить вирок і ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати через неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально – процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і його особі. Посилається на те, що суд першої інстанції в обґрунтування призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України зазначив те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, сам потерпілий був у стані алкогольного сп’яніння і своєю поведінкою спровокував вчинення злочину. При цьому зазначає, що наведені судом обставини не відносяться ні до пом’якшуючих обставин, ні до таких, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Апеляційний суд в порушення ст. 377 КПК України спростовуючи доводи апеляцій в ухвалі не навів мотивів через, які їх визнав необґрунтованими. Звільняючи ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд не врахував те, що він вчинив тяжкий злочин, потерпілий ОСОБА_2 зазнав тяжких травм, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, став непрацездатний і інвалідом ІІ групи, і що вину ОСОБА_1 не визнав, не покаявся, заподіяну шкоду не відшкодував.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, засудженого ОСОБА_1, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 та доведеність його вини у вчиненні злочину у поданні не оспорюються.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст.ст. 65, 69, 75 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та обставин, які пом’якшують покарання.

Застосовуючи ст. 69 КК України, суд послався на те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, сам потерпілий був у стані алкогольного сп’яніння і своєю поведінкою спровокував вчинення злочину.

Апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, в ухвалі вказав про позитивну характеристику засудженого за місцем проживання і що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, і дійшов висновку про можливість його перевиховання без ізоляції від суспільства (а.с.141-142, т.2).

Висновки суду першої і апеляційної інстанцій про застосування до ОСОБА_1 ст.ст. 69, 75 КК України відповідають вимогам закону і є вмотивовані.

Крім того, як видно із справи, з часу вчинення злочину пройшло 4 роки і за цей період ОСОБА_1 ніяких злочинів не вчинив, має сімю. На даний час позитивно характеризується за місцем проживання, потерпілий ОСОБА_2 будь – яких претензій щодо ОСОБА_1 не має, колектив, де працює ОСОБА_1, та мешканці села, де він проживає, подали клопотання про звільнення його від покарання.

Підстав до скасування чи зміни судових рішень, з мотивів викладених у поданні, не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора Івано – Франківської області про скасування вироку Городенківського районного суду Івано – Франківської області від 26 травня 2008 року та ухвали апеляційного суду Івано – Франківської області від 25 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 - залишити без задоволення.