Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2008 року,

23.11.2007р. слідчим СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст. 190 КК України.

04.04.2008р. ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси із скаргою на зазначену постанову слідчого про порушення кримінальної справи щодо неї.

14 травня 2008 року постановою Приморського районного суду м.Одеси скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2008 року апеляція прокурора залишена без задоволення, а постанова Приморського районного суду м. Одеси від 14.05.2008р. - без зміни.

У касаційному поданні, як видно з його змісту, прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, просить судові рішення скасувати у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що приводом для порушення кримінальної справи був протокол усної заяви про злочин громадянина Індії ОСОБА_2, про те, що він у 2005 році передав ОСОБА_1. товарно – матеріальні цінності, за які остання не повернула гроші, а підставою для порушення справи були матеріали дослідчої перевірки за заявою ОСОБА_2, в ході якої встановлені достатні дані про наявність ознак злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Посилається на те, що чинне кримінально – процесуальне законодавство не вимагає обов’язкового порушення кримінальної справи у відношенні конкретної особи.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановою слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 23 листопада 2007 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст. 190 КК України по факту заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах, на підставі матеріалів ЖРЗСП – 2009 від 23.11.2007р.

Скасовуючи названу постанову про порушення кримінальної справи, суд послався на те, що в постанові невірно вказано, що на момент порушення справи слідчому не була відома особа, яка вчинила злочин. При цьому суд дійшов висновку про те, що слідчий на момент порушення справи мав дані про особу, підозрювану у вчиненні злочину, однак незаконно порушив справу по факту вчинення злочину невстановленою особою, чим допустив порушення вимог ч.2 ст. 98 КПК України. У постанові суд також зазначив, що на момент порушення справи у органів досудового слідства не було достатніх даних для порушення справи, передбачених ст. 94 КПК України. Суд послався на те, що в матеріалах справи відсутні достатні дані про те, що ОСОБА_1 перебувала з громадянином Індії ОСОБА_2 в договірних стосунках, пов’язаних з отриманням яких – небудь товарно – матеріальних цінностей від нього, та дані про наявність умислу в ОСОБА_1 на заволодіння майном ОСОБА_2. Суд також зазначив, що на момент порушення кримінальної справи були відсутні достатні дані для її порушення за заявою ОСОБА_2, оскільки крім його тверджень про заволодіння його майном ОСОБА_1, інших доказів не має, а порушення кримінальної справи на підставі припущень є незаконним і неприпустимим.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

За змістом ст. 2368 КПК України, розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи має провадитися суддею місцевого суду, який у судовому засіданні повинен перевірити, зокрема, чи є в заяві або повідомленні про злочин, матеріалах дослідчої перевірки, дані, які вказують на ознаки такого діяння, чи достатньо їх для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства, чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі.

Крім того, відповідно до ч.15 ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК України, одним із приводів для порушення кримінальної справи є заява, а підставою – достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Проте, суд в порушення вимог закону при перевірці достовірності підстав до порушення кримінальної справи послався на відсутність достатніх даних про те, що ОСОБА_1 перебувала з громадянином Індії ОСОБА_2 в договірних стосунках, пов’язаних з отриманням яких – небудь товарно – матеріальних цінностей від нього, також на відсутність даних про наявність умислу в ОСОБА_1 на заволодіння майном ОСОБА_2, тобто став перевіряти докази про наявність чи відсутність ознак злочину, що може бути лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи в порядку визначеному процедурою, передбаченою КПК України (1001-05) .

При цьому суд залишив без уваги те, що кримінальну справу порушено щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст. 190 КК України на підставі матеріалів ЖРЗСП – 2009 від 23.11.2007р., згідно яких встановлено, що в період з 20.02.2005р. по 5.07.2005р. ОСОБА_1 маючи єдиний умисел і діючи шляхом обману і зловживання довірою, заволоділа майном ОСОБА_2., спричинивши останньому матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на загальну суму 1 399 175 грн.

Апеляційний суд перевіряючи матеріали справи не звернув уваги на порушення вимог закону судом першої інстанції, і залишив постанову суду без зміни.

Тому колегія суддів вважає, що постанова суду і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді матеріалів справи, суду необхідно дотриматися вимог ст. 2368 КПК України, перевірити належним чином достовірність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, не вдаючись в оцінку доказів, доводи подання прокурора, і в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2008 року за скаргою ОСОБА_1 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.