Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 листопада 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанцій, на постанову судді Ленінського районного суду м. Луганська від 28 січня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 5 лютого 2009 року, постановлені по скарзі ОСОБА_1 на постанову прокурора про порушення кримінальної справи,

постановою заступника прокурора Луганської області від 8 грудня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом нецільового використання бюджетних коштів службовими особами Служби автомобільних доріг в Луганській області за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 210 КК України.

За змістом постанови, приводом до порушення кримінальної справи стали матеріали проведеної прокурором перевірки з питань нецільового використання бюджетних коштів Службою автомобільних доріг в Луганській області при будівництві доріг, а підставою – встановлення факту використання службовими особами Служби автомобільних доріг в Луганській області бюджетних коштів у сумі 512,4 тис. грн. усупереч їх цільовому призначенню.

Зазначена постанова була оскаржена до Ленінського районного суду м.Луганська ОСОБА_1 який стверджував, що постанова безпосередньо стосувалася його інтересів, оскільки на час зазначених в постанові дій він виконував обов'язки першого керівника Служби автомобільних доріг в Луганській області і був розпорядником коштів. У скарзі ОСОБА_1 доводив, що постанова про порушення кримінальної справи за фактом нецільового використання бюджетних коштів службовими особами Служби автомобільних доріг в Луганській області була винесена з порушенням вимог ст.ст. 94, 98, 98-2, 130 КПК України.

Постановою від 28 січня 2009 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська задовольнив скаргу ОСОБА_1, скасував зазначену вище постанову заступника прокурора Луганської області від 8 грудня 2008 року про порушення кримінальної справи та відмовив у її порушенні.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 5 лютого 2009 року апеляцію прокурора на зазначене рішення судді місцевого суду залишено без задоволення, а постанову судді від 28.01.2009 року – без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, доводить незаконність скасування постанови про порушення кримінальної справи за фактом нецільового використання бюджетних коштів службовими особами Служби автомобільних доріг в Луганській області за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 210 КК України. Посилається на те, що, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, суддя дав неправильну оцінку зібраним матеріалам, на підставі яких було порушено кримінальну справу, та дійшов помилкового висновку про відсутність приводів і підстав до її порушення, окрім того, у своїй постанові всупереч вимогам кримінально-процесуального закону вирішив ті питання, які не мав права вирішувати на цій стадії. Зазначає про безпідставне визнання судом, що під час порушення кримінальної справи була відома особа, яка вчинила злочин. Стверджує, що апеляційний суд розглянув справу формально. Просить скасувати судові рішення, а справу за скаргою ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України суддя розглядає скаргу на постанову про порушення кримінальної справи у судовому засіданні на підставі наявних у справі матеріалів, по яких органом дізнання, слідчим або прокурором було прийнято рішення про порушення справи. Розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи має провадитися суддею місцевого суду, який у судовому засіданні повинен перевірити, зокрема, чи є в заяві або повідомленні про злочин, матеріалах дослідчої перевірки дані, які вказують на ознаки такого діяння, чи достатньо їх для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства, чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. За результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги ст.ст. 94, 97, 98 КПК України, суддя своєю мотивованою постановою приймає відповідні рішення.

Згідно зі ст. 94 КПК України, одним із приводів для порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення прокурором, слідчим, органом дізнання ознак злочину, а підставами – достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Як видно з матеріалів справи, ці вимоги закону судом дотримані не були.

Так, скасовуючи постанову заступника прокурора про порушення кримінальної справи за фактом нецільового використання бюджетних коштів службовими особами Служби автомобільних доріг в Луганській області за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 210 КК України, суддя послався на те, що справа порушена без наявності достатніх приводів і підстав, а також за фактом учинення злочину, хоча на той момент було відомо особу, яка вчинила протиправні дії. Також суд зазначив, що в постанові заступника прокурора Луганської області про порушення кримінальної справи, в порушення вимог 130 КПК України (1001-05) , відсутні посилання на документи, що підтверджують факт нецільового використання службовими особами Служби автомобільних доріг бюджетних коштів, не наведені кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 210 КК України, і відсутні підстави для висновку про наявність ознак складу цього злочину.

Однак з такими висновками не можна погодитись, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та зроблені без належної оцінки матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу.

Так, відповідно до п.5 ч.1 ст. 94 КПК України приводом до порушення кримінальної справи може бути безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину.

Як видно з постанови про порушення кримінальної справи, приводом до її порушення стало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 210 КК України, в діях службових осіб Служби автомобільних доріг з нецільового використання бюджетних коштів при виконанні ремонтних робіт з будівництва автошляху Знам'янка-Луганськ-Ізваріно, про що на ім’я заступника прокурора було надано рапорт старшого помічника прокурора Луганської області з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті про проведену ним перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг в Луганській області та виявлення за її результатами ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 210 КК України, з відповідними матеріалами перевірки, що й було зазначено прокурором як привід до порушення кримінальної справи в постанові про її порушення.

За таких обставин зазначення суду в постанові про відсутність законних приводів до порушення кримінальної справи є безпідставним.

Також, як убачається з постанови про порушення кримінальної справи, підставою для її порушення стало встановлення під час прокурорської перевірки та за актом КРУ фактів порушення Службою автомобільних доріг в Луганській області способу покриття (компенсування) витрат підрядника на зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд та фактичне виконання підрядником робіт, які не відповідали переліку робіт, що належали до витрат по тимчасовим будівлям і спорудам, а саме було проведено капітальний ремонт дороги за рахунок державних кредитних коштів в сумі 512,4 тис. грн., передбачених на будівництво, тобто нецільового використання державних коштів.

Однак суд, в порушення вимог закону, замість перевірки підстав до порушення кримінальної справи став перевіряти та давати оцінку наявності чи відсутності доказів (документів) на підтвердження висновків заступника прокурора, викладених у постанові про порушення кримінальної справи, та сам дійшов висновку про відсутність в діях службових осіб Служби автомобільних доріг складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 210 КК України, що може здійснюватись лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи в порядку, визначеному процедурою, передбаченою КПК України (1001-05) , та при розгляді справи судом по суті.

Не можна погодитись і з висновком суду про порушення прокурором вимог ст. 98 КПК України тим, що справа була порушена за фактом, а не щодо ОСОБА_1, який, як зазначено в постанові судді, був на той час єдиним розпорядником коштів та відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства.

Так, згідно з матеріалами справи, 22.08.2007 року між Службою автомобільних доріг в Луганській області в особі начальника ОСОБА_3 і ВАТ "Трест по будівництву і реконструкції автомобільних доріг "Донбасшляхбуд" в особі ОСОБА_2 був укладений договір підряду на виконання робіт з будівництва автошляху Знам'янка-Луганськ-Ізваріне. Згідно з актом КРВ від 18.07.2008 року відповідальними за фінансово-господарську діяльність у 2007 році і по 21 липня 2008 року були начальник Служби автомобільних доріг в Луганській області ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_4 Те, що певний час у той період ОСОБА_1 був виконуючим обов'язки начальника Служби автомобільних доріг в Луганській області, не могло бути підставою для порушення кримінальної справи саме щодо нього, оскільки достатніх даних стверджувати, що саме він давав незаконні розпорядження та вчиняв інші дії, які призвели до нецільового використання державних коштів, – у прокурора не було.

Отже, місцевий суд, на думку колегії суддів, в порушення вимог закону належним чином не перевірив приводів та підстав до порушення кримінальної справи.

На це не звернув уваги й апеляційний суд. Окрім того, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні апеляції прокурора та залишаючи постанову місцевого суду без зміни, в порушення вимог ст. 377 КПК України, не зазначив підстав та не навів докладних мотивів прийнятого рішення.

За таких обставин судові рішення у зв`язку з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді місцевому суду необхідно неухильно дотримати вимоги ст. 236-8 КПК України, перевірити доводи скарги ОСОБА_1 й надані матеріали та прийняти по скарзі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанцій, задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 28 січня 2009 року про скасування постанови заступника прокурора Луганської області від 8 грудня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом нецільового використання бюджетних коштів службовими особами Служби автомобільних доріг в Луганській області за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 210 КК України, та відмову в порушенні кримінальної справи та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 5 лютого 2009 року, якою вказану постанову судді залишено без зміни, скасувати, а матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.