Суддя Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Косарєв В.І. розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1

вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2009 року

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянку України,

раніше не судиму,

- за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Корюківської ЦРЛ – 668 грн. 90 коп. на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20 серпня 2009 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнана винною і засуджена за те, що вона 31.10.2008р., знаходячись на АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно нанесла парасолею, руками, ногами і металевою мискою в голову та інші частини тіла ОСОБА_3 спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння, внаслідок яких сталася смерть потерпілої.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_1 порушує питання про перегляд вироку щодо ОСОБА_2 через призначення їй суворого покарання, яке є несправедливим. Вважає, що суд дав неправильну оцінку діям ОСОБА_2 за ч.2 ст. 121 КК України, оскільки під час вчинення злочину вона захищала свого сина і була в збудженому стані. Вважає, що ОСОБА_2 вчинила злочин внаслідок неправомірних дій потерпілої, оскільки оборонялась від нападу останньої і при цьому перевищила межі необхідної оборони, допустивши явну невідповідність свого захисту, характеру і небезпечності посягання, не врахувавши вік потерпілої. Стверджує, що ОСОБА_2 перебувала у стані наближеному до стану сильного душевного хвилювання. Дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК України. Висновки суду про те, що внаслідок дій ОСОБА_2 сталася смерть потерпілої є сумнівними, оскільки ОСОБА_2 оборонялась від ОСОБА_3 яка впала на тверду поверхню і від падіння отримала смертельні поранення. У висновку експерта ОСОБА_4 і його показаннях є суперечності щодо малоймовірності здійснення потерпілою самовільних рухів. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення комісійної судово – медичної експертизи. Стверджує, що в ОСОБА_2 не було умислу на спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень. Вважає, що в матеріалах справи є підстави для застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, оскільки вона намагалася сприяти слідству, вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувалася, щиро покаялася, позитивно характеризується за місцем проживання, на її утриманні знаходяться троє дітей, є потерпілою від ЧАЕС, не скористалась ст. 63 Конституції України, від показів не відмовилась, не заперечувала своєї участі у вчиненні злочину, визнала вину частково в якості обвинуваченої, повністю відшкодувала шкоду потерпілому, потерпілий ОСОБА_5 матеріальних і моральних претензій не має і просив суд суворо не карати ОСОБА_2 і не позбавляти її волі, а також необхідно врахувати протиправну поведінку потерпілої, яка була у стані алкогольного сп’яніння і спровокувала бійку. Просить вирок і ухвалу апеляційного суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.121 на ст. 124 КК України, і звільнити її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Перевіривши доводи, які наведені у касаційній скарзі і судові рішення вважаю, що підстав до витребування справи не має.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст. 121 КК України ґрунтуються на доказах, які детально викладені у вироку і яким суд дав належну оцінку.

Кваліфікація дій засудженої за ч.2 ст. 121 КК України відповідає встановленим судом обставинам.

Доводи у скарзі щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_2, оскільки під час вчинення злочину вона перевищила межі необхідної оборони, а також вона перебувала у стані наближеному до стану сильного душевного хвилювання, щодо призначення їй суворого покарання і наявності підстав звільнення її від покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, перевірялись апеляційним судом і визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, про що в ухвалі апеляційного суду наведені відповідні мотиви прийняття такого рішення. Крім того, апеляційним судом перевірялись дані судово – медичного висновку експерта ОСОБА_4 щодо характеру і способу отримання потерпілою тілесних ушкоджень, внаслідок яких сталася її смерть.

Покарання засудженій ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст.ст. 65, 69 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого нею злочину, даних про її особу та обставин, які пом’якшують і обтяжують покарання, і за своїм розміром є нижче від найнижчої межі. При цьому судом враховані обставини, на які є посилання у скарзі.

Підстав до витребування справи, з мотивів викладених у скарзі не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 388 КПК України,

Відмовити адвокату ОСОБА_1 у витребуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_2

постанова оскарженню не підлягає.

Верховний Суд України відповідно до вимог ч.2 ст. 388 КПК України надсилає копію постанови про відмову у витребуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_2