розглянула у судовому засіданні 19 листопада 2009р. в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області.

Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 жовтня 2008р.

ОСОБА_1 1971 року народження, громадянку України, несудиму

засуджено за ст. 121 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.

Згідно зі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї передбачених п.п.2-4 ст. 76 КК України обов’язків.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 січня 2009р. вирок залишено без зміни.

Харькову визнано винною у тому, що вона 5 липня 2003р., приблизно о 18 год. 30 хв., у будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки з ОСОБА_2, умисно побила останнього руками та ногами по голові і тулубу, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть потерпілого.

У касаційному поданні з посиланням у ньому на допущені судом порушення вимог кримінально-процесуального закону та необгрунтоване призначення засудженій м’якого покарання ставиться питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, розглянувши касаційне подання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Матеріалами справи з’ясовано, що при призначенні засудженій із застосуванням ст. 69 КК України більш м’якого покарання, чим це передбачено санкцією ч.2 ст. 121 КК України, суд послався у вироку на те, що він враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею злочину, дані про особу засудженої, яка згідно зі ст. 89 КК України несудима, позитивно характеризується, має на своєму утриманні сина 1991 року народження і в період 2003-2008р.р. ніяких правопорушень не вчиняла.

Однак суд фактично не взяв до уваги того, що Харькова вчинила тяжкий злочин, не врахував таку обтяжуючу її покарання обставину як вчинення нею злочину в стані алкогольного сп’яніння і того, що вона з жовтня 2004р. по вересень 2008р. перебувала в розшуку.

Більше того, застосовуючи до Харькової ст. 75 КК України і звільняючи її від відбування покарання з випробуванням, суд по суті не обгрунтував у вироку свого висновку про можливість виправлення засудженої без реального відбування нею покарання.

Тому слід визнати, що призначене судом Харьковій покарання є м’яким, оскільки не відповідає тяжкості вчиненого нею злочину та даним про її особу.

Виходячи з наведеного, зазначений вирок та ухвалу апеляційного суду, якою не були усунені вказані недоліки, допущені судом першої інстанції, необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 жовтня 2008р. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 січня 2009р. щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.