Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2008 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє 24 лютого 2006 року за ч. 1 ст. 309 КК України на один рік обмеження волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання – п’ять років шість місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, 28 липня 2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав ОСОБА_2 удару кухонним ножем в область грудної клітки, чим спричинив потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, на те, що суд на порушення вимог ст. 299 КПК України не роз’яснив йому порядок та наслідки скороченого розгляду справи, також зазначає, що йому не було надано можливості ознайомитися з матеріалами справи та порушено його право на захист. Просить вирок місцевого суду щодо нього скасувати, а справу – направити на нове розслідування.

Потерпіла у своїй касаційній скарзі посилається на призначення засудженому надмірно суворого покарання, зазначає, що спровокувала сварку сама і не має до засудженого ніяких претензій. Просить вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу – закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, за який його засуджено, у зв’язку з чим інші докази судом не досліджувались відповідно до вимог ст. 299 КПК України.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

Як видно з матеріалів справи, в судовому засіданні головуючий з’ясував, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Тому доводи касаційної скарги засудженого про недотримання судом вимог ст. 299 КПК України колегія суддів вважає безпідставними.

Щодо ненадання засудженому за його клопотанням можливості ознайомитися з матеріалами справи до початку розгляду справи в суді, то ці доводи не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки таке клопотання відсутнє, а згідно з протоколом про пред’явлення обвинуваченому матеріалів кримінальної справи ОСОБА_1 ознайомлений з матеріалами справи (а.с. 116).

Не заслуговують на увагу і доводи засудженого про порушення його права на захист. Як видно з матеріалів справи, на досудовому слідстві ОСОБА_1 відмовився від послуг адвоката (а.с. 66, 67), а під час судового розгляду справи із заявою про призначення йому захисника не звертався.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання і призначив мінімальне покарання, передбачене в санкції ч. 1 ст. 121 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_1 покарання, про що йдеться у скарзі потерпілої, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці судового рішення щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 відмовити.