Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 19 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на постановлене судове рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2008 року,

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

судимого 25.01.2008 р. за ч.2 ст. 185, ч.2, ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 263, ч.2, ч.3 ст. 289, ч.4 ст. 27, ст. 290, ч.2 ст. 358, ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, яке є його особистою власністю. Звільнено умовно-достроково 19.06.2008 р. на 7 місяців 11 днів.

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано 6 місяців невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 засуджено за те, що він 5 липня 2008 року, близько 16 год., в магазині "Алло", що знаходиться на вул. Проскурівській, 45 у м. Хмельницьку, таємно викрав з вітрини мобільний телефон вартістю 2999 грн.

У касаційному поданні прокурор у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 та приймаючи рішення про звільнення засудженого від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд, як видно з вироку, послався на те, що засуджений за місцем проживання характеризується посередньо, а по місцю роботи – позитивно, визнав свою вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, здійснює догляд за своєю бабусею ОСОБА_2, 1929 року народження, інвалідом I групи.

Разом з тим, згідно з вимогами ст. 75 КК України, для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням необхідно враховувати не тільки дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи з особливостей та обставин його вчинення.

Із матеріалів справи убачається, що вчинений ОСОБА_1 злочин віднесено до злочинів середньої тяжкості, вказаний злочин він вчинив у період умовно-дострокового звільнення.

Враховуючи наведене, доводи прокурора у касаційному поданні про безпідставне застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, є слушними.

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Ці вимоги закону при призначенні ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків суд не виконав.

Враховуючи наведене, вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суд має перевірити зібрані в справі докази, дати їм належну оцінку й при доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину призначити покарання відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.