Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 19 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Севастополя на постановлене судове рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя від 15 серпня 2008 року,

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не маючого судимості,

засуджено за ч.4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 засуджено за те, що він 10 травня 2008 року, близько 5 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в АДРЕСА_1 діючи умисно і за попередньою змовою з особою що померла, грубо порушуючи громадський порядок, стали безпричинно бити ОСОБА_2. завдаючи йому ударів руками й ногами по голові та обличчю. Потерпілий вибіг із вказаної квартири, проте, ОСОБА_1 та особа що померла наздогнали потерпілого в під’їзді зазначеного будинку і продовжили його побиття.

Надалі, ОСОБА_1 та особа що померла, повернулися в зазначену квартиру, де ОСОБА_1 почав через вікно голосно висловлюватися нецензурною лайкою, погрожував підпалити в квартирі газ і підірвати будинок. На вимоги працівників міліції, які намагалися припинити хуліганські дії, ОСОБА_1 відповів погрозою застосування насильства до представників влади, при цьому кидав через вікно різні предмети.

У касаційному поданні прокурор не згоден з кваліфікацією дій ОСОБА_1 і вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 296 КК України. У зв’язку з цим, просить вирок змінити і перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.4 на ч.3 ст. 296 КК України і відповідно знизити міру покарання. В решті вирок залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Твердження прокурора у касаційному поданні про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч.4 на ч.3 ст. 296 КК України є обгрунтованими і грунтуються на матеріалах справи.

Згідно роз’яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство" (va010700-06) вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування предмета спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Крім того, у п.11 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій винного за ч.4 ст. 296 КК України.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що він, разом з особою що померла в квартирі ОСОБА_2. розпивав спиртні напої. Оскільки останній почав їх виганяти, то між ними розпочалася бійка, яка продовжилася в під’їзді. Після цього він, разом з особою що померла повернулися до квартири ОСОБА_2. і продовжили розпивання спиртних напоїв. Через деякий час у двері квартири почали стукати працівники міліції і вимагали, щоб вони відкрили двері. Проте, двері квартири вони не відчиняли, а особа що померла повідомила, що якщо працівники міліції не перестануть стукати у двері, то вона викинеться із вікна. Після того, як працівники міліції знову пред’явили вимогу, щоб вони відкрили двері, то особа що померла викинулася з вікна, а він злякався, випив горілки і почав лаятися нецензурною лайкою у вікно лоджії, після чого розбив вікна у квартирі і викинув у вікно стільця, перочинний ніж, а також частини меблів, що були виломані зі шкафу (а.с. 101).

Крім того, згідно з показаннями засудженого ОСОБА_1 даними ним під час досудового слідства, він пояснив, що стілець, перочинний ніж, а також частини меблів, що були виломані зі шкафу він викидав у вікно не з метою заподіяння будь-кому тілесних ушкоджень, а із за шокового стану та перебуванні у стані алкогольного сп’яніння (а.с. 13-16).

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 викидав у вікно предмети меблів, які безпосередньо знаходились у квартирі і не були спеціально пристосованими або заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, при цьому умисел засудженого на заподіяння будь-кому тілесних ушкоджень не підтверджується матеріалами справи, то дії засудженого ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч.4 на ч.3 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, пов’язане з опором представникові влади, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що перекваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 з ч.4 на ч.3 ст. 296 КК України не тягне за собою зміну покарання, оскільки призначене судом попереднє покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для його пом’якшення не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора м. Севастополя задовольнити частково.

Вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 15 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 – змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.4 на ч.3 ст. 296 КК України і вважати його засудженим за ч.3 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і зобов’язати його виконувати обов’язки, перекладені п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.