Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1,

Зазначеною постановою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Миколаєва,

такого, що судимості не має,

на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 26 грудня 2008 року звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України та кримінальну справу провадженням закрито.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 22 червня 2007 року о 6 годині 30 хвилин біля будинку № 71 по вул. 7-ма Слобідська у м. Миколаєві на ґрунті особистих неприязних відносин заподіяв ОСОБА_2 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу - направити на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що судом неправильно встановлено фактичні обставини справи, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин в групі з невстановленою слідством особою. Указує на те, що судом не враховано, що від заподіяних йому тілесних ушкоджень він отримав третю, а пізніше другу групу інвалідності. Звертає увагу також на порушення його прав як потерпілого, оскільки судом не вирішено питання цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги, яка вважала, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доводи потерпілого про істотне порушення кримінально-процесуального закону є обґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 16-1 КПК України розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. У судовому засіданні всі сторони користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав.

Відповідно до ст. 261 КПК України сторона обвинувачення і сторона захисту користуються рівними правами на заявлення відводів і клопотань, подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду.

Суд не дотримався зазначених вимог закону.

Потерпілий ОСОБА_2 в суді дав показання про те, що ОСОБА_1 йому було заподіяно тілесні ушкодження в групі з невстановленою слідством особою та більшої тяжкості, ніж встановлено досудовим слідством, також зазначав, що мотивом їх заподіяння було вимагання ОСОБА_1 у нього грошових коштів. Такі показання він давав і під час досудового слідства.

У висновку судово-медичної експертизи № 27-К від 22 вересня 2008 року зазначено, що діагноз посттравматичний стресовий тривожно-депресивний розлад при оцінці ступеня тяжкості до уваги не брався, оскільки для його підтвердження необхідно провести судово-психіатричну експертизу.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 неодноразово заявляли клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи із залученням спеціалістів у різних областях медицини, у тому числі й психіатрії.

У порушення наведених вище вимог кримінально-процесуального закону суд відмовив у задоволенні цих клопотань, чим не надав можливості потерпілому та його представнику, як учасникам судового розгляду, здійснити надане їм право.

Крім того, згідно з протоколом судового засідання 15 січня 2009 року судовий розгляд було проведено без участі представника потерпілого ОСОБА_3 Представник потерпілого ОСОБА_4 з даного приводу заявляла клопотання про оголошення перерви у зв’язку з неявкою ОСОБА_3 із поважних причин, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 317 КПК України наприкінці судового слідства суд повинен впевнитись, що всі наявні в справі докази були досліджені всіма учасниками процесу. Для цього головуючий опитує кожного учасника судового засідання щодо наявності у них бажання доповнити судове слідство.

Закінчивши судове слідство без участі законного представника ОСОБА_3, суд не дотримався наведених вимог закону.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, не встановив та не усунув порушення, допущені судом першої інстанції.

За таких підстав рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі Закону "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) є передчасним.

У зв’язку з тим, що судові рішення у справі постановлені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, постанова місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що оскільки показання потерпілого щодо мотивів вчинення стосовно нього злочину та заподіяння йому тілесних ушкоджень групою осіб не були належним чином перевірені під час досудового слідства, а ця неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні з урахуванням специфіки судового розгляду кримінальних справ, кримінальна справа підлягає направленню на нове розслідування.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування прокурору Миколаївської області.