Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 19 листопада 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи у суді в апеляційній інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 2 червня 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, неодноразово судимого,

засуджено за ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, неодноразово судимого,

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, не судиму,

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 роки та покладено певні обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 23 липня 2006 року в с.Соколівка Ярмолинського району Хмельницької області за попередньою змовою із ОСОБА_4 таємно проник у будинок ОСОБА_5 з метою крадіжки майна на загальну суму 619,50 грн., однак злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

25 березня 2007 року ОСОБА_1 у стані алкогольного сп’яніння, на привокзальній площі в м.Бучі Київської області, повторно, із застосуванням фізичного насильства, відкрито викрав майно ОСОБА_6 на загальну суму 4691 грн.

26 березня 2007 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 при пособництві ОСОБА_3, яка відчинила їм вхідні двері до квартири АДРЕСА_1 застосували фізичне насильство до ОСОБА_7 та відкрито заволоділи його майном на суму 1275 грн.

27 березня 2007 року ОСОБА_1, у стані алкогольного сп’яніння, в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_4 застосував до ОСОБА_8 фізичне насильство та відкрито заволодів його майном на загальну суму 380 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2008 року вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо засуджених у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що вирок не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки судом не зазначено місце вчинення злочину за епізодом відкритого заволодіння майном ОСОБА_7, а всупереч вимогам ст. 297 КПК України у суді не оголошено позов потерпілого ОСОБА_9, у порушення вимог ст. 93 КПК України судові витрати стягнуто у солідарному порядку. Крім того, прокурор вважає, що суд мав застосувати до ОСОБА_3 не ст. 75 КК України, а ст. 79 КК України. Також, зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки є не мотивованою.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу направити на нове розслідування. Посилається на порушення кримінально-процесуального закону, застосування незаконних методів ведення досудового слідства, внаслідок чого його необґрунтовано засуджено за епізодами заволодіння майном ОСОБА_6 та ОСОБА_8. Крім того, посилається на поверховий розгляд його апеляції в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., пояснення прокурора ОСОБА_10, яка підтримала касаційне подання і просила частково задовольнити касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені суть апеляції, докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення – підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Ці вимоги закону апеляційним судом не виконано.

Так, з матеріалів кримінальної справи видно, що засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_1 подавали апеляції на вирок щодо них, а також доповнення до їхніх апеляцій, в яких вони посилалися на порушення кримінально-процесуального закону, отримання доказів незаконним шляхом, неповноту досудового та судового слідства, недоведеність їхньої участі у вчиненні злочинів та інше.

Залишаючи апеляції ОСОБА_2 і ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд всупереч вимогам ст. 377 КПК України не навів у своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення, не зазначив підстави, через які апеляції засуджених визнані необґрунтованими, а лише обмежився загальними фразами про те, що винність засуджених підтверджується зібраними доказами, кваліфікація дій є правильною, а покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду в даній справі підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суду.