Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 19 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року,

постановою прокурора відділу прокуратури Одеської області від 5 травня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом заволодіння шахрайським шляхом майна КС "Україна" за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.

З постанови прокурора вбачається, що 19.06.2003 року з метою часткового забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заклали автомобіль "ГАЗ 3110", а заставодержателем за договором являлася КС "Україна". 22.02.2005 року вказані особи на підставі недійсного дозволу КС "Україна" зняли вказаний автомобіль з обліку та реалізували його, завдавши таким чином заставодержателю шкоди на суму 36 624 грн.

Постановою районного суду за скаргою захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_3 скасовано зазначену постанову прокурора та відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року дану постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор вказує на наявність достатніх приводів та підстав для порушення даної справи, порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та просить скасувати судові рішення і направити матеріали справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як убачається з постанови суду першої інстанції, обґрунтуванням для скасування постанови про порушення кримінальної справи слугувала немотивованість порушення справи за фактом, в той час як була відома особа, що вчинила зазначене у постанові діяння, невстановлення в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою. Судом також зазначено, що матеріали справи не містять даних, які б свідчили про недійсність розпорядження-дозволу КС "Україна" від 22.02.2005 року, відповідно до якого автомобіль "ГАЗ 3110" був знятий ОСОБА_2 з реєстрації. В обґрунтування своїх висновків суд послався на наявність кредитних договорів між КС "Україна" та ОСОБА_2, договору залогу між КС "Україна" та ОСОБА_1 а також на рішення районних судів про стягнення заборгованості по кредиту з ОСОБА_1 на користь КС "Україна", тобто, на підставі цього зробив висновок про наявність між ними цивільно-правових відносин.

Отже, скасовуючи постанову прокурора про порушення кримінальної справи, місцевий суд не перевірив належним чином наявність приводів і підстав для її порушення, а, натомість, вдався до оцінки ряду доказів, що може бути здійснене лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи та при розгляді справи по суті.

Суд при винесенні зазначеного рішення не взяв до уваги того, що в ході перевірки за заявою голови правління КС "Україна" органами слідства було виявлено, що розпорядження-дозвіл на зняття з реєстрації даного автомобіля КС "Україна" не видавала, бланка такої форми у кредитній спілці не існує, підпис керівника відрізняється від його дійсного підпису. За таких обставин, висновок суду про відсутність підстав для порушення кримінальної справи є необґрунтованим.

Крім того, судом залишено поза увагою, що конкретну особу, яка вчинила злочин, наявність чи відсутність умислу в діях цієї особи, інші обставини вчинення злочину можуть бути встановлені тільки під час проведення досудового слідства в рамках порушеної кримінальної справи.

Апеляційний суд при розгляді матеріалів справи не перевірив належним чином усіх доводів, що були наведені в апеляції прокурора, і допущених судом першої інстанції недоліків не усунув.

Виходячи з того, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а матеріали справи – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року скасувати, а справу за фактом заволодіння шахрайським шляхом майна КС "Україна" направити на новий судовий розгляд.