Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Ново-Андріївка Первомайського району Миколаївської області, не працюючого, раніше судимого: 1) вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 1997 року за ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 81, 208 КК України на сім років позбавлення волі; 2) вироком Первомайського районного суду Миколаївської області від 3 вересня 2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі, звільненого 15 грудня 2005 року по відбуттю покарання, мешканця АДРЕСА_1,

за п. п. 1, 4, 7, 9 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно на користь ОСОБА_3. 26300 грн. та 30000 грн. на користь ОСОБА_4 1830 грн. та 30000 грн.

Як визнав суд, ОСОБА_2 після вживання протягом дня ІНФОРМАЦІЯ_2 спиртних напоїв приблизно о 23 годині прийшов до АДРЕСА_2, в якій мешкала сім’я ОСОБА_5 і де він раніше робив ремонт.

Не дивлячись на нічний час, ОСОБА_2 безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, почав голосно стукати у двері та вимагати впустити його у квартиру, не реагуючи на вимогу ОСОБА_5 не порушувати його спокій та відпочинок.

З метою припинення хуліганських дій засудженого ОСОБА_5 прочинив двері та просунув у щілину палицю, якою намагався прогнати ОСОБА_2, однак останній, розізлившись, вирвав палицю у потерпілого, із значною силою штовхнув двері, внаслідок чого ланцюжок, який притримував двері, розірвався і ОСОБА_2 проник у помешкання, де, побачивши у коридорі ОСОБА_5 із ножем у руці, вирішив його вбити.

Продовжуючи діяти з хуліганських мотивів, ОСОБА_2 завдав ОСОБА_5 не менше 30-ти ударів у голову та кінцівки руками, взутими ногами та палицею, від яких остання розламалась, а далі, відібравши у потерпілого ніж, ударив ним його в шию, від чого той упав на підлогу без ознак життя.

У цей час ОСОБА_2 почув у квартирі жіночий голос ОСОБА_6 Побоюючись, що вона може повідомити про вчинений ним відносно ОСОБА_5 злочин, вирішив убити і її. З цією метою він, виявивши потерпілу у коридорі, що веде до ванної кімнати, завдав їй удар ногою в пахову область, а потім не менше 25-ти ударів руками й ногами в голову та по кінцівкам а також ножем не менше 4-х ударів в область грудної клітки, від чого ОСОБА_6 упала на підлогу у ванній кімнаті.

Почувши шум із місця, де залишився лежати ОСОБА_5, побачивши, що той намагається встати, ОСОБА_2 з метою доведення умислу на вбивство до кінця, зв’язав потерпілому руки та із силою встромив ніж йому у шию, протягнув зліва направо, спричинивши різане поранення шиї. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 помер на місці.

Упевнившись у цьому, ОСОБА_2 прослідував у ванну кімнату, звідки роздавались стогони та хрипи ОСОБА_6 Доводячи свої наміри вчинити її вбивство з метою приховати інший злочин до кінця, ОСОБА_2, діючи з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що своїми діями спричинить потерпілій особливий фізичний біль та страждання, ножем, який узяв на кухні, завдав їй не менше 30-ти ударів у груди та поперечну область. Так як ОСОБА_6 продовжувала подавати ознаки життя, ОСОБА_2 спричинив їй ще не менше 6-ти різаних поранень шиї. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 померла.

Упевнившись у цьому, ОСОБА_2 прослідував у кімнату, звідки роздавався жіночий голос. Побачивши на підлозі ОСОБА_7 1923 р.н., яка через інвалідність не могла самостійно пересуватись, вирішив її убити, щоб приховати вчинений злочин. З цією метою обухом сокири, яку взяв у коридорі, ударив ОСОБА_7 у потиличну частину голови, від чого вона впала на підлогу, а ОСОБА_2 завдав їй ще не менше 4-х ударів різними частинами сокири в голову, спричинивши тілесні ушкодження, від яких вона померла.

Через стан сильного алкогольного сп’яніння ОСОБА_2 заснув у цій же кімнаті, а 18 лютого 2009 року приблизно о 10 годині з місця злочину зник.

У касаційному поданні прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, ставить питання про скасування вироку й направлення справи на новий судовий розгляд з огляду на безпідставне виключення судом п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України при кваліфікації дій засудженого за епізодом умисного вбивства ОСОБА_7 оскільки фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_2 виявив ОСОБА_7 і умисел на позбавлення її життя виник у нього уже після вбивства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 саме з метою приховання цих злочинів.

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_1 посилається на неповноту дослідження судом обставин справи, що потягло неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за епізодом умисного вбивства ОСОБА_6 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України за ознакою особливої жорстокості. Крім того, вважає, що судом з урахуванням притаманних засудженому характерологічних особливостей унаслідок виявленого у нього хронічного алкоголізму неналежно досліджено психічний стан засудженого в момент учинення інкримінованих діянь, що має значення для з’ясування мотиву злочину. Вважаючи, що наведене свідчить про істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, захисник просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка вважала, що касаційне подання підлягає задоволенню, касаційна скарга частковому задоволенню, вирок скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, вивчивши матеріали справи, доводи касаційних подання та скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційна скарга частковому задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 органом досудового слідства пред’явлено обвинувачення за п.п. 1, 4, 7, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у вчиненні умисного вбивства трьох осіб, з особливою жорстокістю, з хуліганських мотивів, із метою приховання іншого злочину, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. При цьому відповідно до постанови про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_2 умисне вбивство ОСОБА_5 вчинив із хуліганських мотивів, ОСОБА_6 – із метою приховати інший злочин та з особливою жорстокістю, а ОСОБА_7 – із метою приховати інший злочин та будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, дійшовши до висновку про підтвердження винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених органом досудового слідства, та, кваліфікувавши його дії за п.п. 1, 4, 7, 9 ч. 2 ст. 115 КК України, виключив з обвинувачення п. 13 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу як зайвий, посилаючись на те, що орган досудового слідства таку кваліфікацію дій засудженого доказами не обґрунтував і їх по справі не встановлено, оскільки ОСОБА_2 одночасно й почергово, без розриву у часі спричиняв поранення кільком особам, почергово вбиваючи їх, що, на думку суду, свідчить про наявність у засудженого єдиного умислу на позбавлення життя двох і більше осіб.

При цьому у вироку не наведено доказів наявності у ОСОБА_2 єдиного умислу на вбивство всіх трьох присутніх у квартирі осіб.

Таким чином, виключаючи кваліфікацію дій ОСОБА_2 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, суд виходив лише з того, що всі дії по позбавленню життя потерпілих учинені в одному місці та одночасно.

Разом з тим, лише ці обставини не є достатніми для визнання наявності у винної особи єдиного умислу на заподіяння смерті двом і більше особам.

Окрім того, такий висновок суду не узгоджується з установленими судом фактичними обставинами справи.

Зокрема, суд у вироку визнав, що після того, як ОСОБА_2 проник у помешкання, він побачив лише ОСОБА_5 і у нього виник умисел на його вбивство. Після вчинення дій, направлених на вбивство ОСОБА_5 із хуліганських мотивів, ОСОБА_2 почув у квартирі голос ОСОБА_6 і, побоюючись, що вона може повідомити про вчинений ним злочин щодо ОСОБА_5, вирішив учинити її вбивство. Реалізувавши свій намір та впевнившись у смерті обох потерпілих, ОСОБА_2 виявив в одній з кімнат ОСОБА_7 яку з метою приховати вчинений злочин вирішив убити.

Отже, суд установив, що ОСОБА_2 спочатку умислу на вбивство всіх трьох потерпілих не мав, а він у нього виникав кожний раз після виявлення в квартирі іншої особи.

За таких обставин твердження суду про наявність у ОСОБА_2 єдиного умислу на вбивство трьох осіб зроблено без врахування та оцінки встановлених у вироку обставин скоєння злочину.

Крім того, такий висновок не узгоджується і зі встановленим судом мотивом убивства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – приховання вчиненого злочину, оскільки, визнавши наявність у ОСОБА_2 єдиного умислу на вбивство всіх потерпілих, судом не вказано у вироку, який у такому випадку злочин мав намір приховати засуджений.

Наведене свідчить, що викладені у вироку висновки суду суперечать встановленим ним фактичним обставинам справи, що позначилось на правильності застосування кримінального закону, у зв’язку з чим вирок відповідно до ст.ст. 398, 369 КПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, при якому належить повно, всебічно й об’єктивно дослідити докази, дати їм належну оцінку, усунувши зазначені суперечності, встановити дійсні фактичні обставини справи й при доведеності винуватості ОСОБА_2 визначити спрямованість його умислу та правильно кваліфікувати дії, врахувавши доводи касаційного подання прокурора й касаційної скарги захисника, та призначити покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити, касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_2 – утримання під вартою залишити без змін.