Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 1 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_2

Вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 1 липня 2008 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мушкатівка Борщівського району Тернопільської області, громадянина України, раніше засудженого 26 червня 2007 року Солом’янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтися для реєстрації в зазначені органи,

- засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 міс. позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією всього майна; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 7 років 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією всього майна; на підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків призначено 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією всього майна, судові рішення щодо якої не оскаржено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони 28 липня 2007 року близько 00 год. 30 хв. разом із невстановленою слідством особою, перебуваючи на 1-й Північній платформі Приміського вокзалу станції "Київ-Пасажирський", за попередньою змовою вчинили розбійний напад на ОСОБА_4 – застосовуючи до нього насильство та спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, заволоділи його майном на загальну суму 345 грн.

Тієї ж ночі приблизно о 1 годині ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа там же за попередньою змовою з метою заволодіння майном ОСОБА_5, застосовуючи до нього насильство, що не було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, відкрито викрали належне потерпілому майно на загальну суму 450 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2008 року цей вирок залишено без зміни. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року ухвалу від 14 жовтня 2008 року уточнено, зазначено, що судовою колегією у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в апеляційній ухвалі від 14 жовтня 2008 року помилково вказано, що колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суд м. Києва розглядала і апеляцію засудженого ОСОБА_2, оскільки така апеляція не надходила.

У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить судові рішення в частині засудження його підзахисного за ч. 2 ст. 186 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити, а також пом’якшити покарання, призначене засудженому за ч. 2 ст. 187 КК України. Зазначає, що апеляційний суд всупереч вимогам закону не розглянув апеляцію засудженого і не прийняв рішення щодо неї.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_4 та відкритого викрадення майна ОСОБА_5 суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Докладні мотиви щодо оцінки доказів з дотриманням вимог ст. 334 КПК України наведені у вироку суду. Доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи були ретельно перевірені апеляційним судом і на їх спростування з дотриманням вимог п. 8 ч. 1 ст. 377 КПК України в ухвалі суду наведені відповідні аргументи. Дати іншу оцінку цим та іншим доказам, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, касаційний суд згідно з чинним законодавством (зокрема, ст. 398 КПК України) не вправі.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно. Покарання йому призначено з дотриманням вимог статей 65, 71 КК України. Підстав для пом’якшення покарання, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що апеляційний суд не розглянув апеляції засудженого ОСОБА_2, безпідставні, оскільки, як уже зазначалося, апеляція від нього не надходила. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року ухвалу від 14 жовтня 2008 року уточнено, зазначено, що судовою колегією у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в апеляційній ухвалі від 14 жовтня 2008 року помилково вказано, що колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суд м. Києва розглядала і апеляцію засудженого ОСОБА_2

Таким чином, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_2 до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у статті 384 КПК України, відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 1 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_2 відмовити.