Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 17 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1.,

встановила:

вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Луцька Волинської області, на підставі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років і 6 місяців позбавлення волі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 травня 2008 року близько 19 години 40 хвилин, будучи у стані алкогольного сп’яніння, по вулиці Володимирській, 91 у м. Луцьку Волинської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, під час сварки, яка переросла у бійку, умисно з метою вбивства ОСОБА_2 взяв на кухні закусочної "Милушанка" ніж, яким завдав останньому удари у живіт, голову, спину і грудну клітину. Внаслідок заподіяних колото-різаних ушкоджень із пошкодженням діафрагми, легенів, що супроводжувались гострою крововтратою, потерпілий помер.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 8 травня 2009 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено однобічно, необ’єктивно, неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що органи досудового слідства та суд не перевірили причетність до скоєння вбивства його сина інших осіб. Вважає, що в діях засудженого міститься склад більш тяжкого злочину. Крім того, посилається на порушення кримінально-процесуального закону, оскільки апеляційний розгляд справи проведено без участі представника потерпілого-адвоката ОСОБА_3 За доводами касаційної скарги, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. З цих підстав просить судові рішення щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.

Так, ОСОБА_1 на досудовому слідстві під час його допиту як підозрюваного та обвинуваченого та у судовому засіданні дав докладні показання, за яких обставин саме він скоїв вбивство ОСОБА_2

Зазначенні показання ОСОБА_1 суд обґрунтовано поклав у основу вироку, оскільки вони повністю узгоджуються з показаннями свідків-очевидців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події за участю засудженого, висновками експертиз та іншими наведеними у вироку доказами, сумніву щодо достовірності яких немає.

Доводи про те, що в діях засудженого міститься склад більш тяжкого злочину, були належним чином перевірені прокуратурою й судами першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані безпідставними з посиланням на докази, сумніватися у достовірності яких немає підстав.

Досудове слідство та судовий розгляд справи проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Злочинні дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи потерпілого ОСОБА_2 про те, що суд 2-ї інстанції, розглянувши справу у відсутності представника потерпілого-адвоката ОСОБА_3, порушив його права, в даному конкретному випадку не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду, оскільки, як убачається з матеріалів справи, всі учасники процесу були в установленому законом порядку повідомлені про день та час слухання справи у суді апеляційної інстанції(а.с.345). Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_3 подав заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату, яке потерпілий підтримав у засіданні суду апеляційної інстанції. Це клопотання було задоволено і справа перенесена розглядом на іншу дату та потерпілому було запропоновано забезпечити участь у справі його представника – адвоката ОСОБА_3або укласти угоду з іншим захисником. Потерпілий цим правом не скористався, а тому суд розглянув справу у апеляційному порядку в призначену дату з участю потерпілого, але за відсутністю його представника, участь якого відповідно до вимог ч. 3 ст. 362 КПК України не була обов’язковою.

За таких обставин немає підстав вважати порушенням права потерпілого.

Що стосується доводів скарги про те, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1 переглядалася апеляційним судом 8 травня 2009 року, а копія ухвали датована 5 травня 2009 року, то, як убачається з оригіналу ухвали апеляційного суду, часом її постановлення зазначено 8 травня 2009 року, що відповідає даті розгляду справи в апеляційному порядку.

Отже, всупереч доводам касаційної скарги, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_2