Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 31 липня 2009 року, яким

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженець та мешканець м. Ніжина Чернігівської області, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Цим вироком у частині призначення покарання скасовано вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2009 року, яким ОСОБА_2. було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки на підставі ст. 75 КК України.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 19 лютого 2009 року близько 23-ої год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в м. Ніжині по вул. Воздвиженська, 8 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_3 під час якого застосували до останньої насильство, небезпечне для життя та здоров'я, яке виразилося в тому, що невстановлена слідством особа спричинила удар скляною пляшкою по голові потерпілій, а в подальшому спільними діями заволоділи її сумкою вартістю 200 грн., в якій знаходилися гроші в сумі 77 грн. та предмети косметики, чим заподіяли потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 410 грн. 58 коп.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 наводить доводи щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_2., вважає, що ним вчинено грабіж. Також стверджує, що спільним умислом не охоплювалися дії невстановленої особи, тому ОСОБА_2 має нести відповідальність лише за вчинене ним у межах домовленості. Крім того, просить врахувати явку з повинною ОСОБА_2. та те, що він повністю відшкодував потерпілій моральну шкоду і вона не має до нього претензій, на підставі чого застосувати ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 також клопоче про пом’якшення покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки ним відшкодовано їй моральну шкоду і вона вважає, що за наявності інших пом’якшуючих обставин немає необхідності в реальному позбавленні волі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., захисника ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги захисника та неможливість розгляду касаційної скарги від потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, врахувавши подані прокурором письмові пояснення потерпілої ОСОБА_3 та її матері, колегія суддів вважає, що скарга захисника задоволенню не підлягає, а касаційна скарга потерпілої не підлягає розгляду з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини злочину, вчиненого ОСОБА_2. і відповідно доказам у справі застосовано матеріальний закон.

Вирішуючи питання про зміст і направленість дій ОСОБА_2. суд виходив із сукупності зібраних по справі доказів. Зокрема, послідовних показань самого засудженого, який пояснював, що разом із невстановленою слідством особою програли гроші в ігрові автомати, після чого вирішили відібрати у якоїсь дівчини сумку, щоб на забрані гроші купити спиртні напої, для чого пішли вулицею, де помітили ОСОБА_3 із жіночою сумочкою в руці, і вирішили напасти саме на неї. Також ОСОБА_2 показав, що невстановлена слідством особа ззаду завдала удар скляною пляшкою з-під пива по голові ОСОБА_3 і намагалася повалити на землю, але потерпіла стала голосно кричати й схопила його за рукав, щоб не впасти, тоді він завдав їй удар долонею по голові, щоб її повалити. Потім він вирвав у дівчини сумку і вони стали тікати, але якісь хлопці його наздогнали й затримали.

Покази засудженого повністю узгоджуються з показами потерпілої ОСОБА_3 про те, що, повертаючись того вечора додому помітила, що її переслідують два чоловіки, і вона вирішила перейти на інший бік дороги, коли через декілька секунд відчула удар по голові, від чого вона присіла, потім їй нанесли ще удар в обличчя, вирвали сумочку і втекли, а вона стала кричати. Через деякий час хлопці, які стали наздоганяти нападників, привели до неї ОСОБА_2. із її сумкою та всіма речами.

За даними висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забитої рани волосяної частини голови, які відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином, наведеним встановлено і доведено факт застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілої, і при цьому ОСОБА_2, попередньо домовившись підшукати дівчину, щоб відібрати сумку з грошима, діяв скоординовано і узгоджено з невстановленою слідством особою, їх спільний намір був спрямований на заволодіння чужим майном шляхом розбою.

Отже, твердження захисника про те, що дії ОСОБА_2. не правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, є безпідставними.

Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2. винним у розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя й здоров'я потерпілої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 187 КК України.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що при проведенні досудового слідства і судовому розгляді не допущено порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали суду повно й всебічно дослідити всі обставини справи.

При вирішенні питання про обрання міри покарання ОСОБА_2 апеляційним судом враховано позитивну характеристику особи винного, його молодий вік, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково відшкодував моральну шкоду та має на утриманні малолітню дитину.

Крім того, апеляційний суд виходив із того, що вчинений ОСОБА_2. злочин відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, скоєний у стані алкогольного сп’яніння.

За таких обставин апеляційний суд визнав за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, але ніжче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, тобто із застосуванням ст. 69 КК України, але без звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Оцінивши наведене, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_2 призначено апеляційним судом відповідно до вимог ст. 65 КК України і підстав для його пом'якшення із застосуванням ст. 75 КК України не вбачає.

На підставі викладеного доводи захисника про суворість обраного ОСОБА_2 покарання є необґрунтованими.

У судовому засіданні касаційної інстанції прокурором було долучено звернення до прокуратури від потерпілої ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_4, з яких вбачається, що потерпіла на адресу Верховного Суду України з касаційною скаргою не зверталася і нікого на таке не уповноважувала, скаргу не підписувала. Подана від її імені касаційна скарга була підписана матір’ю потерпілої ОСОБА_4 на прохання батька засудженого.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 384 КПК України касаційна скарга від імені потерпілої ОСОБА_3 подана не уповноваженою на це особою і всупереч волевиявленню самої потерпілої, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 31 липня 2009 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.

Касаційну скаргу, написану від імені потерпілої ОСОБА_3, залишити без розгляду.