Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 17 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 та її представника, захисника ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року щодо ОСОБА_3

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2008 року

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя с. Утконосівка

Ізмаїльського району Одеської області,

такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч.1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на строк два роки;

- за ч.1 ст. 162 КК України до обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Як визнав суд, 10 лютого 2008 року приблизно о 03 годині ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, незаконно проник до житла ОСОБА_1 у будинок АДРЕСА_1

Перебуваючи у вказаному будинку, ОСОБА_3 умисно на ґрунті особистих неприязних стосунків завдав ОСОБА_1 чисельні удари руками та ногами в обличчя, заподіявши потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року апеляцію засудженого ОСОБА_3 задоволено частково. Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2008 року змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов’язок періодично з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 та її представник, захисник ОСОБА_2 просять ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд через м’якість призначеного ОСОБА_3 покарання. Вважають, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, оскільки засуджений винним себе не визнав, заподіяну потерпілій шкоду не відшкодував. Крім того, потерпіла та її представник зазначають, що ОСОБА_1 заподіяно непоправне знівечення обличчя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_4 про необхідність скасування вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_3 у незаконному проникненні до житла та умисному заподіянні ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесного ушкодження та кваліфікація його дій за ч.1 ст. 122 і ч.1 ст. 162 КК України, потерпілою та її захисником не оспорюються.

Зі справи видно, що суд апеляційної інстанції звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, врахував те, що він визнав себе винним, про що подав відповідну заяву до апеляційного суду, раніше не судимий, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, переніс операцію та перебуває на обліку в районній лікарні.

Разом із тим, при звільненні ОСОБА_3 від відбування покарання, суд апеляційної інстанції не достатньо врахував тяжкість вчинених злочинів та обставини, що обтяжують покарання, а саме вчинення ОСОБА_3 злочину у стані алкогольного сп’яніння.

За огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, внаслідок м’якості.

За таких обставин, касаційна скарга потерпілої ОСОБА_1 та її представника, захисника ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року – скасуванню із направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду має бути перевірено доводи апеляції засудженого, ураховано наведене, доводи потерпілої і її представника та прийнято законне й обґрунтоване рішення, у тому числі й в частині призначення ОСОБА_3 покарання.

Крім того, суд апеляційної інстанції має звернути увагу на те, що дії ОСОБА_3 місцевим судом кваліфіковані за ч.1 ст.122, а не ст. 121 КК України, як зазначено в мотивувальній частині ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 та її представника, захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.