Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 12.03.2009 р. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29.05.2009 р..

Цим вироком

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, раніше несудимий

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з являтися у ці органи для реєстрації.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29.05.2009 р. вирок суду залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 16.06.2007 р. близько 23 год. 30 хвил., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння за кермом автомобіля "Мерседес-Бенц 200" д.н. НОМЕР_1, рухаючись по вул. В.Великого в м. Львів-Рудно, порушив вимоги Р.1 п. 1.5, Р.2 п.2.3 "б", Р.10 п. 10.1, Р.12 п.12, Р.13 п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_3, який отримав тілесні ушкодження, від яких в подальшому помер.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд в частині призначеного покарання, оскільки вважає, що воно є м’яким.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що судове рішення незаконне, розглянувши матеріали справи, колегія суддів, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.

Як видно із вироку, висновки про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд зробив на підставі показань самого засудженого, інших доказах.

Проте, вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, призначаючи покарання ОСОБА_2, суд в достатній мірі не врахував, що засуджений злочин вчинив у нетверезому стані, що внаслідок злочинних дій останнього загинула людина, що засуджений фактично не визнав себе винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та не розкаявся у вчиненому, що збитки потерпілій не відшкодовані.

За таких обставин вирок суду щодо призначення покарання ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину за аналогічних обставин, - призначене йому покарання слід вважати м’яким.

Оскільки апеляційний суд не виправив помилку, допущену місцевим судом, то підлягає скасуванню і ухвала апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі.