Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 14 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 травня 2009 року щодо ОСОБА_2,

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову старшого помічника Луганського транспортного прокурора від 23 березня 2009 року, якою було відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом фальсифікації рішення первинної профспілкової організації станції Луганськ ДП "Донецька залізниця" щодо надання згоди на звільнення начальника станції Луганськ ОСОБА_1 за відсутністю в діях голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України,

Постановою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 14 квітня 2009 року та ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 21 травня 2009 року скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень як таких, що постановлені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, і направлення матеріалів справи на досудове слідство. Посилається на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що ОСОБА_2 вчинила службове підроблення, яке стало причиною її незаконного звільнення з роботи. Крім того, заявниця стверджує, що її не було належно повідомлено про розгляд справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Згідно зі ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Суд першої інстанції, перевіривши дотримання вимог закону при прийнятті рішення про відмову у порушенні кримінальної справи відповідно до положень ст. 236-2 КПК України, постановив обґрунтоване рішення. Ухвалюючи дану постанову, суд мотивував своє рішення тим, що при виданні наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади рішення профспілкового комітету первинної профспілкової організації не враховувалось. Тому, хоча в діях ОСОБА_2 формально і вбачалися ознаки злочину, передбаченого ст. 366 КК України, але, з огляду на малозначність суспільно небезпечного діяння, було правильно відмовлено в порушенні проти неї кримінальної справи за п.2 ст. 6 КПК України.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повно та всебічно перевірив доводи, аналогічні тим, які викладені у касаційній скарзі, не встановив в постанові місцевого суду будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону і підстав для задоволення скарги заявниці не знайшов, що належно мотивував у своїй ухвалі.

Будь-яких даних, які б давали підстави стверджувати, що розгляд справи в суді відбувся поверхово, без з’ясування обставин, які б суттєво вплинули на прийняття рішення, при перевірці матеріалів справи не встановлено.

Щодо доводів заявниці про те, що її не було належно повідомлено про розгляд справи судом апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Згідно з ч.3 ст. 354 КПК України про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду.

Як убачається з матеріалів справи, таке повідомлення від 14 травня 2009 року за № 10-256 про день і час розгляду апеляційної скарги в апеляційному суді на адресу ОСОБА_1 надсилалось, його копія міститься на а.с.21.

Отже, істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну постановлених судових рішень, під час перевірки доводів скарги не виявлено.

Судові рішення є законними й обґрунтованими, а викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду про те, що транспортною прокуратурою в повній мірі були виконані вимоги закону, згідно з яким було відмовлено у порушенні кримінальної справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.