ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/22096/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Амєліна С.Є., Бутенка В.І., -
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі міста Донецька про стягнення заборгованості з виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, -
встановив:
У грудні 2011 року Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька звернулося в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі міста Донецька про стягнення заборгованості з виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, по справі ОСОБА_4 за липень-листопад 2011 року на загальну суму 3611 гривень.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі міста Донецька подало письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами встановлено, що за заявою ОСОБА_4 їй призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується відповідним актом та свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент смерті чоловіка не досягла 55 років, була працездатною, інвалідності не мала, відсутні докази, які б підтверджували факт перебування її на утриманні чоловіка на момент його смерті, який встановлюється у відповідному порядку.
За липень-листопад 2011 року витрати по виплаті ОСОБА_4 пенсії у зв'язку з втратою годувальника Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька понесено у розмірі 3611 гривень, з яких: 750 гривень - основний розмір пенсії, 2861 гривень - державна
адресна допомога, про що складено акти щомісячної звірки витрат та таблиці розбіжностей.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі міста Донецька не прийнято до відшкодування зазначені витрати, оскільки ОСОБА_4 на момент смерті чоловіка була працездатною і не мала права на страхові виплати.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що оскільки ОСОБА_4 на момент смерті чоловіка не досягла 55 років, була працездатною, то відсутні підстави для відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі міста Донецька позивачеві суми призначеної зазначеній особі пенсії у зв'язку з втратою годувальника, як і державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26 березня 2008 року № 265 (265-2008-п) (далі - постанова № 265), яка не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ), який частково дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (1788-12) (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ).
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону № 1788-XII (1788-12) не поширюється на визначення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом № 1058-IV (1058-15) .
Згідно частин 1, 2 статті 36 вказаного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї, зокрема, вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а також чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
У частині 8 статті 36 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (1105-14) (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ).
За приписами статті 33 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини 1 статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV.
За змістом цієї статті у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо.
Статтею 28 Закону № 1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Проаналізувавши вищевказані норми права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1105-ХІV (1105-14) Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини 1 статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону. У разі якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не підпадають під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати, понесені Управлінням Пенсійного фонду України у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Враховуючи наведене та встановлені судами обставини цієї справи, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі міста Донецька позивачеві витрат, понесених ним у зв'язку з виплатою пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_4
Крім того, суди правильно виходили з того, що відповідач не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги, передбаченої постановою № 265 (265-2008-п) , оскільки зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, то відповідно Фонд соціального страхування від нещасних випадків не може нести витрати на виплату і доставку державної адресної допомоги.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у х в а л и в :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі міста Донецька про стягнення заборгованості з виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника - залишити без змін.
ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Штульман І.В.
Амєлін С.Є.
Бутенко В.І.