провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року,

В серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказів Державної митної служби України № 1562-к від 27.07.2012 р. "По особовому складу Львівської митниці" в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_4 - старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці та Львівської митниці № 1065-к від 30.07.2012 р.; поновлення його на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці; стягнення з Львівської митниці на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 р., позов задоволено: визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України № 1562-к від 27.07.2012 р. "По особовому складу Львівської митниці" в частині припинення перебування на державній службі в митних органах старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці ОСОБА_4 й наказ Львівської митниці № 1065-к від 30.07.2012 р.; поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці з 31.07.2012 р.; стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31.07.2012 р. по 03.12.2012 р. в розмірі 20038,92 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачами не доведено факту вчинення позивачем такого діяння, яке могло б свідчити про порушення ним Присяги державного службовця та потягти за собою застосування до нього такого найсуворішого заходу дисциплінарного впливу як звільнення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач (Львівська митниця) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4. працював в митних органах України на різних посадах, остання з яких старший інспектор відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці Державної митної служби України.

Наказом Державної митної служби України № 1562-к від 27.07.2012 р. "По особовому складу Львівської митниці" перебування позивача на державній службі в митних органах України було припинено з 30.07.2012 р. на підставі п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця.

Вказаний наказ оголошено наказом Львівської митниці № 1065-к від 30.07.2012 р.

Підставою для видання вказаного наказу Державної митної служби України стала доповідна записка за результатами службової перевірки заступника начальника Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції - начальника служби з питань контролю за дотриманням митного законодавства С.Г.Коломацького, відповідно до якої ОСОБА_4. здійснював пропуск товарів з порушенням вимог п.1 ст. 364, п.1, п.3 ст. 318 Митного кодексу України та п.п.2.2, 2.3, 2.4, 2.7, 2.18 посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці Державної митної служби України, що призвело до ввезення на митну територію України товарів з порушенням норм законодавства з питань митної справи та податкового законодавства.

Правовий статус державних службовців митної служби, в тому числі підстави припинення такої служби, врегульовано Митним кодексом України (4495-17) , Законами України "Про державну службу" (3723-12) та "Про Дисциплінарний статут митної служби України" (2805-15) .

Преамбулою Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" від 06.09.2005 р. № 2805-IV (2805-15) , встановлено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання (далі - посадові особи митної служби), у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі - митних органів), щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень; регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 569 Митного кодексу України правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ) передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Відповідно ж до ч.1 ст. 571 Митного кодексу України посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу державного службовця, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.

Зокрема, у частині 2 статті 17 Закону № 3723-XII наведено текст Присяги: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до статті 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 31 Статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування. Наказом Державної митної служби України від 13.08.2010 р. № 918 (z0154-11) затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція), пунктом 1.1 якої визначено приводи, підстави, мета, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.

Згідно з абзацом 9 пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.

За пунктом 1.4 Інструкції з'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами митної служби здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (322-08) , Закону № 3723-XII (3723-12) , Статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу.

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у ст.ст. 21, 22, 31 Статуту, ст.ст. 14, 17, 30 Закону № 3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, найбільш суворим з яких є звільнення.

У пункті 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання й порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою, тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, яке регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічна правова позиція наведена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 21.05.2013 р., 04.06.2013 р., 17.09.2013 р., 03.12.2013 р., від 28.04.2015 р. у справах відповідно № 21-403а12, № 21-167а13, № 21-231а13, № 21-379а13, № 21-163а15.

Проте, як встановлено судами, ані доповідна записка за результатами службової перевірки, ані спірні накази Державної митної служби України та Львівської митниці не містять обґрунтувань та вказівок на докази, що підтверджували б вчинення позивачем таких порушень, які б потягли за собою застосування до нього такої найсуворішої санкції відповідальності державного службовця, як звільнення за порушення Присяги; крім того, якщо діяння може бути кваліфіковане як дисциплінарне правопорушення, то в такому випадку має застосовуватись захід дисциплінарної відповідальності, що відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані накази Державної митної служби України № 1562-к від 27.07.2012 р. та Львівської митниці № 1065-к від 30.07.2012 р. в частині припинення перебування позивача на державній службі в митних органах за порушення Присяги державного службовця є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на роботі на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Краковець" Львівської митниці зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Здійснивши касаційний перегляд справи, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суди попередніх інстанцій при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу Львівської митниці відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишити без змін.