провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Сумської митниці, треті особи - голова Державної митної служби України, голова Сумської митниці про визнання незаконними та скасування наказів про припинення перебування на службі та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Сумської митниці на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р.,

У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Державної митної служби України, Сумської митниці за участю третіх осіб (залучених ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 р.) - голови Державної митної служби України, голови Сумської митниці про визнання нечинними та скасування висновків та пропозицій акту службового розслідування від 07.08.2009 р. щодо позивачки, складеного комісією на підставі наказу Держмитслужби України від 03.08.2009 р. № 716 "Про проведення службового розслідування"; визнання протиправними та скасування наказів Держмитслужби України від 17.11.2009 р. № 2046-к "Про припинення перебування на державній службі" та Сумської митниці від 17.11.2009 р. № 28-к "Про звільнення ОСОБА_4"; зобов'язання відповідачів поновити позивачку на посаді головного інспектора з охорони праці Сумської митниці, яку вона обіймала на момент звільнення, а у разі виключення посади головного інспектора з охорони праці зі штатного розпису - зобов'язання відповідачів привести штатний розпис в частині, що стосується посади головного інспектора з охорони праці, у той стан, який був на момент звільнення позивачки; стягнення з Сумської митниці середнього заробітку на час вимушеного прогулу; стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р. провадження у справі в частині вимог про визнання нечинними та скасування положень, висновків та пропозицій акту службового розслідування від 07.08.2009 р., проведеного на підставі наказу Держмитслужби України від 03.08.2009 р. № 716 "Про проведення службового розслідування" закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України України від 17.11.2009 р. № 2046-к "Про припинення перебування на державній службі"; визнано протиправним та скасовано наказ Сумської митниці Державної митної служби України № 268-к від 17.11.2009 р. "Про звільнення ОСОБА_4"; поновлено ОСОБА_4 на посаді головного інспектора з охорони праці Сумської митниці Державної митної служби України; стягнуто з Сумської митниці на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11581,57 грн. та моральну шкоду в сумі 500,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач (Сумська митниця) звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивачка в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які вона просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працювала у державних митних органах з 1997 року, прийнявши 25.09.1997 р. Присягу державного службовця, й з 2004 року обіймала посаду головного інспектора з охорони праці Сумської митниці.

Наказом Держмитслужби України від 17.11.2009 р. № 2046-к за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків та призвело до порушення службової дисципліни, перебування позивачки на державній службі в митних органах України припинено на підставі п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу".

Вказаний наказ доведено до відома наказом Сумської митниці від 17.11.2009 р. № 268-к "Про звільнення ОСОБА_4".

Підставою для звільнення позивачки став, зокрема, акт службового розслідування від 07.08.2009 р., призначеного відповідно до наказу Державної митної служби України від 03.08.2009 р., яким встановлено факти систематичного невиконання позивачкою службових обов'язків, доручень керівництва митниці та вимог п.п.4.6.2, п.5.1 Інструкції з діловодства в митній службі, ст.ст.7, 21, 22, 28 Дисциплінарного статуту митної служби, ст. 10 закону України "Про державну службу", п.17 Загальних правил поведінки державного службовця, п.2.9, п.2.24 Посадової інструкції головного інспектора з охорони праці Сумської митниці.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами не доведено факту вчинення позивачкою такого діяння, яке могло б свідчити про порушення нею Присяги державного службовця.

Так, правовий статус державних службовців митної служби, в тому числі підстави припинення такої служби, врегульовано Митним кодексом України (4495-17) , Законами України "Про державну службу" (3723-12) та "Про Дисциплінарний статут митної служби України" (2805-15) .

Преамбулою Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" від 06.09.2005 р. № 2805-IV (2805-15) , встановлено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання (далі - посадові особи митної служби), у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі - митних органів), щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень; регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Разом з тим, стаття 407 Митного кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - МК) передбачає, що посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання.

Згідно зі ст. 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ) передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Відповідно до статті 413 МК особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.

Зокрема, у частині 2 статті 17 Закону № 3723-XII наведено текст Присяги: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

За змістом частини 2 статті 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до статті 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

За вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання; 4) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 5) попередження про неповну службову відповідність; 6) звільнення з митного органу (ст.23 Статуту).

Відповідно до статті 31 Статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування. Наказом Державної митної служби України від 29.07.2002 р. № 408 (z0665-02) затверджено Порядок проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях (далі - Порядок № 408), пунктом 1.1 якого визначено приводи, підстави, мета, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.

Згідно з п.2.1 Порядку № 408 (z0665-02) службове розслідування проводиться: у разі невиконання або неналежного виконання посадовими особами митної служби України службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду державі, підприємству, установі, організації, громадянинові чи об'єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами митної служби України законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, а також при порушенні етики поведінки; на вимогу посадової особи митної служби України з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри.

Метою службового розслідування є: об'єктивне й усебічне з'ясування обставин скоєння порушення; виявлення причин та умов, що сприяли скоєнню порушення; установлення винних і визначення ступеня їх відповідальності за скоєне порушення; ужиття заходів до недопущення подібних порушень у подальшому (п.2.3 Порядку № 408 (z0665-02) ).

Згідно з п.6.1 Порядку № 408 (z0665-02) у ході розслідування з'ясовуються причини й мотиви, що сприяли скоєнню порушення: несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків; недосконалість технологічних схем митного контролю та митного оформлення; відсутність належної організації роботи підрозділу; недостатня професійна підготовка тощо.

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у ст.ст.21, 22, 31 Статуту, ст.ст. 14, 17, 30 Закону № 3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у ст. 23 Статуту, ч.2 ст. 14 Закону № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення.

У пункті 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання й порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою, тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічна правова позиція наведена і в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 21.05.2013 р., 04.06.2013 р., 17.09.2013 р., 03.12.2013 р., від 28.04.2015 р. у справах відповідно № 21-403а12, № 21-167а13, № 21-231а13, № 21-379а13, № 21-163а15.

При цьому, як встановлено судами, ані акт службового розслідування, ані спірні накази Державної митної служби України України від 17.11.2009 р. № 2046-к та Сумської митниці Державної митної служби України № 268-к від 17.11.2009 р. не містять обґрунтувань та вказівок на докази, що підтверджували б вчинення позивачкою таких порушень, які б потягли за собою застосування до неї такої найсуворішої санкції відповідальності державного службовця, як звільнення за порушення Присяги; загальне ж формулювання в оскаржуваному наказі Державної митної служби України від 17.11.2009 р. № 2046-к підстави звільнення, як несумлінне виконання службових обов'язків, що призвело до порушення службової дисципліни, не є переконливою підставою для припинення державної служби позивачки як такої й, зокрема, за порушення Присяги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про те, що оскаржувані накази Державної митної служби України України від 17.11.2009 р. № 2046-к та Сумської митниці Державної митної служби України № 268-к від 17.11.2009 р. про припинення перебування позивачки на державній службі в митних органах за порушення Присяги державного службовця є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивачка - поновленню на займаній посаді головного інспектора з охорони праці Сумської митниці Державної митної служби України із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивачки 500,00 грн. моральної шкоди, оскільки дії відповідача - Сумської митниці щодо її незаконного звільнення призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, необхідності докладати додаткових зусиль для організації забезпечення свого життя та життя осіб, які перебувають на її утриманні.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Здійснивши касаційний перегляд справи, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суди при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.