за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсії по інвалідності та по втраті годувальника, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року та касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року,

У лютому 2015 року Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області (далі - позивач, Управління) звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове Донецької області (далі - відповідач) про стягнення витрат на виплату пенсії по інвалідності та по втраті годувальника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Управлінням були понесені витрати з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання отриманого на території республік колишнього СРСР за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 2250 гривень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, в тому числі останній і як опікуну своєї доньки ОСОБА_3

Вказана сума була включена позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Як вбачається з актів звірки, відповідачем ця сума не була прийнята до заліку.

В зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності ОСОБА_1, пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_2, як опікуну своєї доньки ОСОБА_3, за період з серпня по грудень 2014 року у сумі 2 250,00 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року та від 19 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати за період з 1 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року на виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в сумі 750 гривень, на виплату ОСОБА_2 як опікуну ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника у сумі 750 гривень, а разом - 1 500 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У своїх касаційних скаргах Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В свою чергу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове Донецької області також подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV, відповідно до якої останній зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Як вбачається із позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача витрати на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали каліцтво на території республік колишнього СРСР.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної задовольняючи позовні вимоги в цій частині виходив з того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а також на території будь-якої з держав-учасниць СНД, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є відповідач.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи).

Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються, зокрема, такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон 1105-XIV) якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.1994 між частиною держав колишнього СРСР, передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Пенсійного фонду України, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік колишнього СРСР.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, яка 13.03.1992 підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме ОСОБА_1 в сумі 750 гривень та ОСОБА_2 як опікуну ОСОБА_3 в сумі 750 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 21 листопада 2011 року у справі № 21-361а11, від 20 березня 2007 року у справі № 21-1087во06.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач ставив вимоги, щодо неврахування відповідачем суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_2 як опікуну ОСОБА_3

Суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 відмовив, в частині відшкодування витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 як опікуну ОСОБА_3 в сумі 750 гривень задовольнив.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 28 серпня 1976 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

На час смерті ОСОБА_3 його дружині ОСОБА_2 виповнилось 43 роки, тобто на час смерті годувальника ОСОБА_2 не досягла 55-річного віку, непрацездатною у встановленому законодавством порядку не визнавалася.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, є донькою ОСОБА_3, на час смерті батька їй виповнилось 17 років.

За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_3 як інваліду дитинства встановлена перша група інвалідності.

Рішенням Селидівського міського суду від 26 листопада 2002 року ОСОБА_3 визнана недієздатною

Рішенням Виконавчого комітету Селидівської міської ради від 22 січня 2003 року № 16/1 "Про призначення опікуна над ОСОБА_3" ОСОБА_2 призначена опікуном над її донькою ОСОБА_3

ОСОБА_2 призначена пенсія (основна дольова) по втраті годувальника ОСОБА_3

Крім того, як опікун ОСОБА_3 ОСОБА_2 отримує пенсію (виділена доля) по втраті годувальника ОСОБА_3

Вказані обставини справи сторонами не заперечувались.

Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_2 на момент втрати годувальника не перебувала на його утриманні. Доказів встановлення в судовому порядку факту перебування ОСОБА_2 на утриманні чоловіка не надано.

Згідно із частиною 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ) визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Тобто, коло осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону № 1105-XIV (1105-14) вужче, ніж коло осіб, яким призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на загальних умовах.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 на момент смерті чоловіка була працездатного віку, тобто не перебувала на утриманні чоловіка на момент його смерті, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційних скаргах, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Селидове Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року та від 19 травня 2015 року у цій справі залишити без змін.