Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Комунального підприємства "Благоустрій" Валківської міської ради Харківської області про зобов'язання виконати вимогу, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року,

У червні 2014 року Державна фінансова інспекція в Харківській області (далі - ДФІ в Харківській області) звернулась до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Благоустрій" Валківської міської ради Харківської області (далі - КП "Благоустрій"), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить зобов'язати відповідача виконати пункти 1, 3 вимоги № 720-19/498 від 24 березня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Благоустрій" за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2013 року ДФІ в Харківській області складено акт ревізії № 720-14/3 від 13 лютого 2014 року, внаслідок чого позивачем сформовано вимогу стосовно усунення виявлених в діяльності КП "Благоустрій" порушень фінансово-бюджетної дисципліни.

Пункт 1 спірної вимоги був прийнятий на підставі висновків ДФІ в Харківській області про те, що у період, що підлягав ревізії КП "Благоустрій" необґрунтовано списано кошти з підзвіту на придбання паливно-мастильних матеріалів, що не підтверджується проведеними записами про заправку автотранспорту в подорожніх листах на загальну суму 59490,24 гривень.

Підставою сформування контролюючим органом вимоги № 720-19/498 у пункті 3 слугувало необґрунтоване списання відповідачем паливно-мастильних матеріалів та газу на загальну суму 6570,43 гривень, внаслідок надання подорожніх листів особам, які не були визначені такими, що можуть керувати транспортними засобами.

Вважаючи, що пункти 1 та 3 вимоги № 720-19/498 від 24 березня 2014 року є законними та виправданими у правовому сенсі за наявності усіх перелічених порушень фінансово-господарської діяльності відповідача, ДФІ в Харківській області звернулась до суду з вимогою про зобов'язання КП "Благоустрій" їх виконати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі суб'єкт владних повноважень, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В свою чергу, представник КП "Благоустрій" у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень на проведення ревізії № 200 від 09 грудня 2013 року, № 207 від 13 грудня 2013 року та № 211 від 24 грудня 2013 року, ревізійною групою здійснено планову ревізію фінансово-господарської діяльності КП "Благоустрій" за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2013 року, внаслідок проведення якої складено акт № 720-14/3 від 13 лютого 2014 року.

На підставі висновків вищевказаного акту 24 березня 2014 року позивачем сформовано вимогу № 720-19/498 про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності КП "Благоустрій", яка розглядається в частині пунктів 1 та 3.

Відповідно до пункту 1 вимоги від відповідача вимагається забезпечити відшкодування зайво витрачених коштів на придбання паливно-мастильних матеріалів у сумі 59490,24 гривень.

У відповідності до викладеного в акті ревізії, підставою прийняття вимоги в частині пункту 1 слугувало встановлення ревізією порушення, яке полягає у списанні коштів з підзвіту на придбання паливно-мастильних матеріалів, що не підтверджується проведеними записами про заправку автотранспорту в подорожніх листах на загальну суму 59490,24 гривень.

Разом з цим, в ході перевірки контролюючим органом встановлено факт надання подорожніх листів особам, які не були визначені такими, що можуть керувати транспортними засобами.

Так, штатними розписами КП "Благоустрій" на 2012-2013 роки передбачено одну посаду тракториста та дві посади водія. Згідно із наказами про призначення на посаду тракториста КП "Благоустрій" прийнято ОСОБА_1, а на посаду водіїв - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Накази щодо надання права керування транспортними засобами іншим робітникам КП "Благоустрій" відсутні.

Провівши перевірку на предмет правильності подорожніх листів, ревізією встановлено, що протягом листопада - грудня 2012 року та березня - вересня 2013 року різноробочому ОСОБА_4 диспетчером ОСОБА_5 видавалися подорожні листи на керування трактором, не зважаючи на те, що згідно із табелями обліку робочого часу штатний працівник тракторист ОСОБА_1 в дні видачі подорожніх листів іншій особі перебував на роботі.

Аналогічно у липні та серпні 2013 року різноробочому ОСОБА_6 та у період квітень-липень 2013 року різноробочому ОСОБА_7 видано подорожні листи на керування автомобілем, в той час як штатні водії перебували на робочому місці.

В своїх поясненнях вищевказані різноробочі зазначили, що на транспортних засобах КП "Благоустрій" вони не працювали, а виконували роботи по збору сміття та покосу газонів.

Таким чином, на роботу транспортних засобів, на яких не виконувались роботи необґрунтовано списано кошти, у зв'язку з чим пунктом 3 вимоги від КП "Благоустрій" вимагається забезпечити відшкодування зайво списаних коштів на паливно-мастильні матеріали та газ в сумі 6570,43 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для виконання відповідачем пунктів 1, 3 вимоги № 720-19/498 від 24 березня 2014 року.

Зазначена позиція була підтримана і Харківським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Частиною 3 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 4-5 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року (550-2006-п) (далі - Порядок) передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.

Відповідно до пункту 35 Порядку результати ревізії оформляються актом.

Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Після складення акту ревізії посадова особа контролюючого органу підписує всі його примірники та забезпечує реєстрацію в журналі реєстрації актів ревізій, форма якого визначається Держфінінспекцією.

Пунктом 46 Порядку передбачено, що у разі вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

У відповідності до частини 1 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно із статтею 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 820/7211/14 скасовано пункти 1 та 2 вимоги ДФІ у Харківській області № 720-19/498 від 24 березня 2014 року в частині щодо забезпечення відшкодування зайво витрачених коштів на придбання паливно-мастильних матеріалів в сумі 57071, 56 гривень.

Відповідно до статті 129 Конституції України судові рішення обов'язкові до виконання.

Стосовно вимоги, яка розглядається в частині пункті 3 слід зазначити, що вказаним пунктом від КП "Благоустрій" вимагається забезпечити відшкодування зайво списаних коштів на паливно-мастильні матеріали та газ у сумі 6570,43 гривень.

Відповідно до пункту 4.3 Положення про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 03 жовтня 2011 року (z1212-11) державні фінансові інспекції в областях зокрема, мають право звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведеної норми дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що оскаржувана вимога № 720-19/498 від 24 березня 2014 року в частині пункту 3, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов'язковою для виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, проте вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Обставини щодо відшкодування збитків можуть перевірятись судом лише у справі за відповідним позовом органів Державної фінансової інспекції України.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 28 жовтня та 25 листопада 2014 року (справи №№ 21-462а14, № 21-442а14 відповідно).

З урахуванням того, що ДФІ в Харківській області звернулась із позовом про виконання вимоги, а не про стягнення збитків, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю та про їх наявність може бути зазначено у вимозі, однак вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222- 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.