Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Савчук Оксани Миколаївни, яка діє в інтересах Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення вихідної допомоги, -

ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, у якому з урахуванням уточнень просив: визнати протиправними дій щодо невірного нарахування, несвоєчасної та не в повному обсязі виплати вихідної допомоги (судді, який пішов у відставку); стягнути 171 983,32 грн., в їх числі не виплаченої вихідної допомоги (судді, який пішов у відставку), з урахуванням індексу інфляції, в сумі 94 972,84 грн., та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку з 1 січня по 1 жовтня 2011 року в сумі 77 010,48 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії щодо невірного нарахування, несвоєчасної та не в повному обсязі виплати вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку з посади судді. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 100 298,53 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо невірного нарахування, несвоєчасної та не в повному обсязі виплати ОСОБА_5 вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку з посади судді. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 92.117,21 грн. (дев'яносто дві тисячі сто сімнадцять грн. 21 коп.) вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку з посади судді. В іншій частині позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, відповідачі через свого представника звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Позивач письмових заперечень та доповнень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач, згідно постанови Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2762-VI (2762-17) , звільнений з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом від 31 грудня 2010 року останній відрахований зі штату вказаного суду.

Відповідно до Довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України заробітна плата за грудень 2010 року - останній місяць роботи на посаді судді, складає 8.065,60 грн. (оклад - 2490 грн., надбавка за кв. клас - 350 грн., надбавка за вислугу років - 1136 грн., надбавка за виконання особливо важливої роботи - 1420 грн. та премія - 2669,60 грн.)

Територіальним управлінням розрахунок вихідної допомоги був здійснений виходячи із заробітної плати 5.618,47 грн. (без врахування премії - 2669,00 грн.)

Таким чином, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України ОСОБА_5: обчислено 157 317,16 грн. вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку з посади судді (5 618,47 грн. х 28 = 157 317,16 грн.), в тому числі 23 597,57 грн. податку з доходів фізичних осіб, який утримано.

Не погоджуючись із стягненою сумою вказаного податку та розміром вихідної допомоги, обчисленої в меншому розмірі, чим розмір місячного заробітку останнього, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій, де суд апеляційної інстанції виправи допущені помилки, зроблені судом першої інстанції дійшли до висновків, з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що виплата вихідної допомоги позивачу мала бути проведена без сплати податку з доходів фізичних осіб. Утримання відповідним Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України з вихідної допомоги позивача податку з доходів фізичних осіб є протиправним та виходячи із розміру місячного заробітку за останньою посадою судді.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15.12.1992 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Згідно з підпунктом "д" пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід із джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця.

Пунктом 1.1 статті 1 цього Закону визначено, що для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до підпункту 22.2 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Проте Конституційний Суд України у Рішенні від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005 (v008p710-05) зазначив наступне. Конституція України (254к/96-ВР) з метою забезпечення права громадян на судовий захист, здійснення правосуддя неупередженим судом закріпила правило, що незалежність суддів гарантується Конституцією (254к/96-ВР) і законами України. Гарантії, встановлені у законах України "Про статус суддів" (2862-12) , "Про судоустрій України" (3018-14) , мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів.

Частиною третьою статті 11 Закону України "Про статус суддів" передбачено, що гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим. Це положення кореспондується з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Оскільки положення частини третьої статті 43 Закону України "Про статус суддів" були чинними до 01.01.2011 р., а тому при виплаті суддям вихідної допомоги до зазначеної дати мали застосовуватись вимоги саме цієї норми, а не будь-яких інших законів, якими зменшувався рівень гарантій незалежності суддів.

До аналогічних висновків дійшла колегія суддів Вищого адміністративного суду України при розгляді подібної справи, зокрема постанова від 04 березня 2015 року № К/9991/48572/11.

Щодо визначення розміру відповідної вихідної допомоги, яка підлягала виплаті позивачу на час його звільнення з посад судді, то з врахуванням частини першої статті 44 Закону України "Про статус суддів", яка передбачала, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок, висновки суду апеляційної інстанції про необхідність обчислення вихідної допомоги позивачу, застосовуючи показник заробітної плати останнього за грудень 2010 року (останній місяць роботи на посаді судді), помножений на кількість відпрацьованих років, узгоджується із приписами наведеної статті 43 цього ж Закону.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Савчук Оксани Миколаївни, яка діє в інтересах Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення вихідної допомоги залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.