розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,-

У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу у липні 2008 року без урахування суми допомоги одержаної в Сімферопольському міському центрі зайнятості.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року позов задоволено.

У касаційній скарзі Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У відповідності з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що відповідачем неправомірно виплачено позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за липень 2008 року з відрахуванням суми допомоги, одержаної в Сімферопольському міському центрі зайнятості.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі № 2а-17/09/0118, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2012 року, позивача поновлено на посаді провідного спеціаліста юридичної групи Військового комісаріату Автономної Республіки Крим та зобов'язано відповідача розрахувати та сплатити позивачеві середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 4 лютого 2008 року по 18 травня 2010 року включно.

Згідно з розрахунком виплат ОСОБА_4 за період з 4 лютого 2008 року по 18 травня 2010 року включно - за липень 2008 року їй було нараховано середньомісячний заробіток 1772,00 грн., проте фактично виплачено 1130,17 грн., оскільки 641,83 грн. було утримано як виплачену допомогу по безробіттю в Сімферопольському міському центрі зайнятості.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Частиною 1 статті 127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом "з" пункту 1 розділу 1 "Загальні положення" Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується також у випадку вимушеного прогулу.

Статтею 235 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачені будь-які відрахування з заробітної плати у зв'язку з отримання державної допомоги з безробіття.

Такі відрахування не передбачені також постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності дій Військового комісаріату Автономної Республіки Крим в частині невиплати ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у повному обсязі у липні 2008 року.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків не спростовують, такі грунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Військового комісаріату Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року залишити без змін.