Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - позивач, ТОВ "АТ Каргілл") звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, Центральний офіс з обслуговування великих платників податків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 р. у справі № К/800/25067/14 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "АТ Каргілл", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Центральним офісом з обслуговування великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АТ Каргіл" з питань правильності визначення та повноти сплати до бюджету сум податку на додану вартість за операціями з ТОВ "Алген" за період з 01.05.12 р. по 28.02.13 р., за результатами якої складено акт від 01.05.2013 р. № 31/40-50/20010397.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 пп. 14.1.18, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на 1426382,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000484050 від 19.08.2013 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 1 426 382,00грн., у тому числі не відшкодованих на момент перевірки в розмірі - 263096,00 грн. та відшкодованих на момент перевірки в розмірі 1163286,00 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 713191,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ "Алген" (Постачальник), з іншого боку, було укладено ряд договорів поставки: № СVР37305 від 26.09.2012 на здійснення поставки насіння соняшникового насипом; № СVР37371 від 26.09.2012 на здійснення поставки насіння соняшникового насипом; № СVР37464 від 27.09.2012 на здійснення поставки насіння соняшникового насипом; № СVР38114 від 08.10.2012 на здійснення поставки насіння соняшникового насипом; № СVР38553 від 15.10.2012, на здійснення поставки насіння соняшникового насипом; № СVР39077 від 24.10.2012, на здійснення поставки насіння соняшникового насипом.

Проте, як встановлено судами, у позивача відсутні первинні документи, які б підтверджували рух коштів за результатами виконання господарських договорів поставки продукції.

При цьому господарські операції з поставки насіння соняшникового фактично не мали реального характеру, отримання такої продукції не підтверджено належним чином складеними первинними документи, та не доведено їх подальше використання в своїй господарській діяльності

Як вбачається з матеріалів справи, фінансово-господарські документи від імені ТОВ "Алген" підписував керівник - ОСОБА_1.

При цьому вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2014 року у справі № 183/5054/14-к (набрав законної сили) встановлено, що ОСОБА_1. у травні 2012 року придбав СГД ТОВ "Алген" з метою прикриття незаконної діяльності. Зокрема, після реєстрації ТОВ "Алген" самостійна підприємницька діяльність засудженим не здійснювалася, угод фінансового характеру він не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні і установчі документи зазначених підприємств передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1. визнав свою провину у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 1 ст. 205 КК України.

Отже, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та ТОВ "Алген" реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р. залишити без змін.

3.ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .