Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 по справі № 2а-1870/406/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група-Айсберг"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної

податкової служби

до Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах

до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про стягнення суми бюджетного відшкодування та пені, -

У січні 2012 року Товариством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1 102 535,34 грн. та пеню за прострочення відшкодування ПДВ у розмірі 40 751,73 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто на користь Товариства суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 1 102 535,34 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до податкової інспекції декларації з ПДВ за січень, березень - червень, вересень - жовтень 2011 року. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за вказаний період. Позивачем було прийнято рішення про відшкодування сум ПДВ та подано заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, що стало підставою для проведення фахівцями податкової інспекції перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди 2011 року. За наслідками перевірок складено відповідні довідки та акт перевірки, в яких зазначено про включення до можливих обсягів відшкодування сум ПДВ Товариству за січень 2011 року - 222 284,33 грн., березень 2011 року - 169 521,00 грн., травень 2011 року - 116 679,00 грн., червень 2011 року - 159 414,00 грн., вересень 2011 року - 194 682,00 грн., жовтень 2011 року -134 680,47 грн. Такі висновки фахівців контролюючого органу обґрунтовано неможливістю підтвердження сум бюджетного відшкодування з ПДВ що пов'язано з проведенням додаткового комплексу заходів направлених на підтвердження достовірності відомостей, зокрема, проведення перевірок контрагентів по ланцюгам постачання на підтвердження факту надходження ПДВ до бюджету та факту дійсності проведення господарських операцій, за наслідками яких у позивача виникло від'ємне значення по даному податку, зокрема по контрагентам ТОВ "Дім полімерів", ТОВ "Телко Україна". Також у довідках та акті перевірки зазначено, що остаточний висновок про відшкодування заявлених сум ПДВ з бюджету буде зроблено при проведенні та надходженні всіх зустрічних звірок по ланцюгах до виробника.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексуУкраїни).

За визначенням пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України).

А, відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд касаційної інстанції приходить до висновку, що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, як не залежить таке право і від проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи реальність здійснення господарських операцій між позивачем з його контрагентами, за результатами яких Товариствомм сформовано податковий кредит з ПДВ, зокрема, за травень, червень, вересень, жовтень 2011 року, та заявлено право на його бюджетне відшкодування, Державною податковою інспекцією не заперечується.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові повідомлення - рішення від 18.05.2011, від 12.07.2011, від 12.08.2011, якими за результатами перевірок було зменшено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за січень, березень, квітень 2011 року в судовому порядку визнано протиправними та скасовано.

Також суд зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по сплаті податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Таким чином, враховуючи встановлені судами обставини справи, оцінка яким зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи, що норми Податкового кодексу України (2755-17) не ставлять у залежність право платника податку на заявлення сум ПДВ до бюджетного відшкодування, від фактичної сплати ПДВ до бюджету іншими платниками податків - постачальниками товарів (послуг) та проведення у останніх перевірок, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про правомірність заявлення позивачем сум ПДВ до бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 по справі № 2а-1870/406/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.