розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 по справі № 2-а-5961/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтекс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 № 0007191501 та від 30.12.2011 № 0007231501, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 245 794,00 грн. та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 087 976,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано.

Судові рішення вмотивовані перевіреними фактичними обставинами справи, які спростовують обґрунтованість зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування та збільшення грошового зобов'язання.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У поданих запереченнях на скаргу Товариство просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та відповідно збільшення позивачу грошового зобов'язання згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 16.12.2011 № 4484/15-1/32439607, що Товариством в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України (2755-17) при заповненні податкової декларації невірно визначено об'єкт оподаткування.

Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що позивачем неправомірно включено до від'ємного значення об'єкта оподаткування ІІ та ІІІ кварталів 2011 року загальну суму від'ємного значення І кварталу 2011 року. Вважає, що позивач не мав права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за відповідні періоди включати до від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у сумі 2 156 646,00 грн. із врахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року, а зобов'язаний був включати лише витрати, що виникли виключно у І кварталі 2011 року.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про безпідставність зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування та збільшення грошового зобов'язання.

Так, з 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (2755-17) .

Відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (2755-17) розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 01.04.2011 та згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, декларацію з податку на прибуток у 1 кварталі 2011 року позивач сформував керуючись пунктом 22.4 пункту 22 Прикінцевих положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , яким визначено що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у випадку коли об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Судами встановлено, що результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року у позивача є від'ємне значення, яке сформоване з урахуванням вищезазначених вимог, що знайшло своє відображення в деклараціях з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

Пунктом 150.1 статті 150 Розділу ІІІ Податкового кодексу України (2755-17) , де зазначено, що у випадку якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , пункту 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням наступного: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З системного аналізу вищезазначених положень випливає, що в даному випадку йдеться виключно про порядок обрахунку у 2011 році від'ємного значення об'єкта оподаткування з наростаючим підсумком без встановлення будь-яких особливостей та обмежень щодо методології його розрахунку за підсумками І кварталу 2011 року, який у свою чергу повинен формуватись на підставі чинних у цей період статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, позивачем правомірно в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства ІІ кварталу та ІІ-ІІІ кварталу 2011 року задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке було сформовано з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року, а тому, з огляду на зазначене, у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 по справі № 2-а-5961/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.