Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014, позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 № 0000931501; в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача відобразити в автоматизованій системі "Податковий блок" дані, відображені ТОВ "СКЛАД-М" самостійно в податкових деклараціях з податку на додану вартість (без змін, передбачених в акті № 867/20-34-15-01-12/38159597 від 21.11.2013).

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Оскільки, відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки позивача з питань бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, складено акт № 867/20-34-15-01-12/38159597 від 21.11.2013, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року в розмірі 1400000,00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 65 722,00 грн.

09.12.2013 позивачем направлено на адресу відповідача заперечення до вказаного акта перевірки, в якому зазначено про виявлені неточності та висловлено бажання прийняти участь у розгляді цих заперечень.

24.12.2013 позивач отримав повідомлення від 04.12.2013 за № 4341/10/20-34-15-01-25, в якому було зазначено, що наданим позивачем уточнюючим розрахунком визначено статус "Невизнання податкової звітності як податкової декларації", у зв'язку із порушенням, на думку відповідача, п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Цього ж дня позивач отримав повідомлення від 13.12.2013 № 4505/10/20-34-15-01-25, в якому зазначено про призначення розгляду заперечень на 19.12.2013 о 14.00 год.

Також, встановлено, що 24.12.2013 позивач отримав лист від 19.12.2013 № 4629/10/20-34-15-01-25 "Про внесення змін до акту перевірки від 21.11.2013 № 867/20-34-15-01-12/38159597", в якому, з урахуванням викладених у запереченні зауважень, деякі частини акта перевірки були викладені у новій редакції.

24.12.2013 позивач отримав відповідь від 20.12.2013 № 4701/10/20-34-15-01-25 на заперечення до акта перевірки від 21.11.2013 № 867/20-34-15-01-12/38159597, в якій відповідач фактично залишив без змін висновки акта перевірки.

26.12.2013 позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 № 0000931501 та розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), згідно з яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 0,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 36 6430,50 грн.

03.01.2014 позивачем направлено відповідачу скаргу на висновок акта № 867/20-34-15-01-12/38159597 від 21.11.2013 з додатком № 1 та на прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000931501 від 23.12.2013.

29.01.2014 позивач отримав лист від 16.01.2014 № 182/10/20-34-15-01-18 "Про внесення змін до акту перевірки від 21.11.2013 № 867/20-34-15-01-12/38159597", в якому, з урахуванням викладених у скарзі зауважень, таблиця 3.11 на сторінці 9 акта перевірки була викладена у новій редакції.

Цього ж дня позивач отримав рішення про продовження строку розгляду скарги від 27.01.2014 № 532/10/20-40-10-04-17, яким строк розгляду скарги було продовжено до 10.03.2014 включно, а 03.03.2014 позивач отримав рішення від 27.02.2014 № 1374/10/20-40-10-04-17 про залишення скарги без розгляду.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із п.56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 ст. 56 ПК України передбачено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких податковий орган має право не розглядати скаргу платника податків викладений у п.56.7 ст. 56 ПК України, де зазначено, зокрема, що у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

У всіх інших випадках, тобто, за відсутності фактичних обставин, зазначених у п.56.3, 56.6 статті 56 ПК України, відповідно до пункту 56.8 цієї ж статті, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Як вірно зазначено судами, жодних виключень з цього обов'язку Податковий кодекс України (2755-17) не містить. Він лише дозволяє керівнику (його заступнику або іншій уповноваженій посадовій особі) відповідного контролюючого органу на підставі пункту 56.9 ст. 56 ПК України прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України (2755-17) містить прямі вказівки про єдині можливі та обов'язкові наслідки невиконання податковим органом такого обов'язку.

Так, згідно з ч. ч. 2, 3 п. 56.9 ст. 56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом оскаржити в адміністративному порядку прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ГУ Міндоходів у Харківській області було розпочато розгляд цієї скарги.

Судами не встановлено наявності обставин, визначених пунктами 56.3, 56.6 статті 56 ПК України, з якими Податковий кодекс (2755-17) пов'язує можливість не розглядати скаргу.

Посилання відповідача на норми Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 № 848 (z0099-14) , судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки, на момент подання позивачем скарги (09.01.2014) та на момент, коли вона вже почала розглядатися відповідачем (не пізніше 27.01.2014), зазначений наказ ще не діяв.

Разом із тим, у вказаному періоді, чинним було Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 № 1203 (z2046-12) , зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.12.12 № 2046/22358 (z2046-12) .

Так, у відповідності із пп. ґ) п. 4 цього Положення, у скарзі, серед іншого, мають бути зазначений підпис фізичної особи - платника податку, для юридичної особи - платника податку - підпис керівника або особи, яка виконує обов'язки керівника юридичної особи - платника податку. Якщо скарга в інтересах фізичної особи - платника податку або юридичної особи - платника податку подається її представником, то до скарги долучається копія довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п.5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, скарга, оформлена без дотримання вимог, зазначених у підпункті "г" пункту 4, або оформлена без дотримання вимог, зазначених у підпунктах "а" - "г" цього Положення, що не дає змоги розглянути скаргу по суті, повертається особі, яка її подала (надіслала), з відповідними роз'ясненнями не пізніше п'яти днів від дня отримання такої скарги. Якщо ж податковий орган не повернув протягом цього строку подану платником скаргу, то відповідно до п. 13 Положення, він зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що скарга позивача від 03.01.2014 отримана податковим органом 09.01.2014, а рішення про продовження строку її розгляду було прийнято 27.01.2014.

Таким чином, як вірно зазначено судами, в даному випадку відповідач мав керуватися нормами пунктів 56.3, 56.6, 56.7, 56.8, 56.9 статті 56 ПК України та приймати рішення по суті скарги платника податків. А з урахуванням того, що відповідачем цей обов'язок не виконано, - наступили наслідки, передбачені ч. ч. 2, 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України, отже, скаргу позивача (про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000931501 від 23.12.2013) слід вважати задоволеною, а вказане податкове повідомлення-рішення - скасованим.

Крім того, згідно з п. 58.2 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення має містити підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, у спірному податковому повідомленні-рішенні такою підставою визначений акт перевірки № 867/20-34-15-01-12/38159597 від 21.11.2013 та зазначено, що податковим органом було здійснене зменшення суми податкових зобов'язань порівняно з податковою декларацією позивача № 9066899111 від 21.10.2013.

Проте, у вказаному акті перевірки в розділі " 4. Висновок" на стор. 17 зазначено, що перевіркою виявлене завищення заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за податковою декларацією позивача від 18.10.2013 № 9066211598.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про порушення податковим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення норм п.58.2 ст. 58 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим рішення від 23.12.2013 № 0000931501 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .