Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою цивільного відповідача ОСОБА_1. на постановлені щодо ОСОБА_2судові рішення.

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 травня 2007 року

ОСОБА_2

28 травня 1955 року народження, судимості не має,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3. матеріальну шкоду у розмірі 33 673 грн. 55 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., а всього 38 673 грн. 55 коп.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2007 року вирок в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_2визнано винуватим у тому, що він 2 серпня 2006 року, керуючи автомобілем "Опель - Кадет", державний номер Т 16-25 КР, на автодорозі Саки - Євпаторія, порушив вимоги п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3., в результаті чого останньому спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння.

У касаційній скарзі цивільний відповідач ОСОБА_1, посилаючись на незаконність рішення суду про стягнення з нього матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_3 в результаті дорожньо - транспортної події, вважає, що цивільну відповідальність повинні нести власник автомобіля "Опель - Кадет" ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який керував автомобілем на правовій підставі, а також на неправильне визначення розміру матеріальної шкоди, просить судові рішення змінити і відмовити потерпілому у стягненні з нього матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення цивільного відповідача, який підтримав скаргу, прокурора, який просив скасувати вирок в частині стягнення сум матеріальної шкоди й направити справу на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга цивільного відповідача підлягає частковому задоволенню.

Твердження цивільного відповідача ОСОБА_1. про незаконність стягнення з нього матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_3 в результаті порушення ОСОБА_2 правил безпеки руху, є безпідставними і не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів кримінальної справи убачається, що власником автомобіля "Опель - Кадет" є ОСОБА_4, на підставі заяви якого в реєстраційному талоні на даний автомобіль передбачено право ОСОБА_1. керувати цим транспортним засобом (а.с. 160). 22 серпня 2006 року під час дорожньо - транспортної події ОСОБА_1 знаходився в автомобілі "Опель - Кадет" в якості пасажира, а керування автомобілем на його прохання здійснював ОСОБА_2, який і допустив порушення правил безпеки руху.

Оскільки під час дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 володів автомобілем "Опель - Кадет" на відповідній правовій основі, саме на нього, при відсутності даних про завдання шкоди внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, за законом покладається обов'язок відшкодувати завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду.

Та обставина, що ОСОБА_1 передав право керувати автомобілем ОСОБА_2., не дає підстав вважати, що останній є володільцем автомобіля, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Що ж стосується доводів цивільного відповідача про неправильне вирішення цивільного позову, то вони є обґрунтованими.

Так, потерпілий ОСОБА_3., пред'являючи до цивільного відповідача ОСОБА_1. цивільний позов на відшкодування завданої йому злочином матеріальної шкоди в сумі 52066 грн. вказав, що вони складаються з витрат на: придбання ліків під час лікування у Євпаторійській міській лікарні у період з 2 по 22 серпня 2006 року на суму 19 784, 89 грн., у Сакській районній лікарні у період з 22 серпня 2006 року по 28 квітня 2007 року на суму 5705, 02 грн., в Кримській республіканській установі "Психіатрична лікарня №5" на суму 843, 34 грн., посилене харчування вартістю 6180, 35 грн., авіапереліт німецьких нейрохірургів з Берліну до Сімферополя - 10746,66 грн., поїздки залізницею матері ОСОБА_3. на консультацію лікаря до м. Києва - 228, 66 коп.; транспортних витрат, пов'язаних з викликом медичних спеціалістів для консультацій щодо стану здоров'я потерпілого - 5008, 6 грн.; відшкодування матеріальної шкоди, завданої втратою речей вартістю 2 638, 65 грн.

Розглянувши цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції задовольнив його частково, зазначивши у вироку, що враховує лише документально підтверджені витрати. Зокрема, посилаючись на відповідні аркуші справи, суд постановив стягнути з ОСОБА_1.: 19 784, 89 грн. за придбання ліків під час перебування потерпілого у Євпаторійській міській лікарні у період з 2 по 22 серпня 2006 року; 5 705, 02 грн. - у Сакській районній лікарні у період з 22 серпня 2006 року по 28 квітня 2007 року; 834, 34 грн. - в Кримській республіканській установі "Психіатрична лікарня №5"; 6 180 грн. на посилене харчування, а також транспортні витрати на суму 1 159, 95 грн. (а.с.245-247, 263-264, 275,233-234, 228-229)

Разом із тим, як убачається з матеріалів кримінальної справи, суд неналежним чином оцінив джерела зібраних доказів, якими потерпілий обґрунтував своє право на відшкодування завданої йому в результаті дорожньо - транспортної події матеріальної шкоди.

Наданий ОСОБА_3 перелік ліків, придбаних за час лікування у Євпаторійській міській лікарні у період з 2 по 22 серпня 2006 року завірено печаткою Сакської Центральної районної лікарні (а.с.245 - 247).

Згідно з даними довідки Сакської районної лікарні від 2 березня 2007 року ОСОБА_3. перебував на лікуванні у цій установі у період з 22 по 28 лютого 2007 року (а.с. 265). Однак у довідці без дати про перелік лікарських засобів, які придбав потерпілий протягом лікування у цьому медичному закладі, завіреній печаткою цієї установи, зазначено, що у Сакській районній лікарні ОСОБА_3. знаходився з 22 серпня 2006 по 20 березня 2007 року (а.с. 263-264).

Рішення суду першої інстанції про стягнення матеріальної шкоди, пов'язаної з транспортними витратами, суперечить вимогам ст. 334 КПК України, оскільки в ньому не конкретизовано, які саме транспортні витрати підлягають відшкодуванню.

Заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_1. про необґрунтованість стягнення з нього сум на посилене харчування.

За змістом ч.1 ст.1195 ЦК фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю посиленого харчування.

Задовольняючи цивільний позов в частині відшкодування сум на посилене харчування, суд виходив із наданих представником потерпілого касових чеків. Разом із тим, в матеріалах кримінальної справи висновок лікарів, яким підтверджується необхідність такого харчування, відсутній, а тому стягнення із ОСОБА_1. зазначених сум витрат на посилене харчування ОСОБА_3. не можна визнати обґрунтованим.

На зазначені суперечності з приводу вирішення цивільного позову не звернув увагу й апеляційний суд, хоча вони ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень в цій частині.

Враховуючи неможливість усунення вказаних недоліків касаційною інстанцією, судові рішення по справі в частині вирішення цивільного позову п отерпілого щодо відшкодування матеріальної шкоди необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу цивільного відповідача ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 3 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2007 року щодо ОСОБА_2в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди із ОСОБА_1 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.