Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду м.Києва від 13 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2

Вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 31 серпня 2007 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 164 КК України на 2 роки обмеження волі.

Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 13 грудня 2007 року вирок змінено: ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки і покладено обов'язки, передбачені п.п.3, 4 ч.1 ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 засуджений за те, що він відповідно до виконавчого листа №2-3122 від 8.11.2000 року Дніпровського районного суду м.Києва був зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження у розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно з 25 жовтня 2000 року та до її повноліття, але з листопада 2005 року злісно ухилявся від сплати аліментів, оскільки ніде не працював і матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, чим допустив заборгованість по аліментам станом на 31 грудня 2006 року на суму 5476,72 грн.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та залишення без зміни вироку суду щодо ОСОБА_2 Посилається на необґрунтованість звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки вважає, що, приймаючи таке рішення, апеляційний суд не взяв до уваги всі обставини справи та дані про особу ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Сухарєва О.М., який вважав, що касаційна скарга потерпілої підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за які його засуджено та кваліфікація його дій, не оспорюється у касаційній скарзі.

Покарання, обране ОСОБА_2 судом першої інстанції за ч.1 ст. 164 КК України, призначене у межах санкцій зазначеної статті.

Застосовуючи щодо засудженого ст. 75 КК України, апеляційний суд в ухвалі послався на те, що звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням буде в більшому ступені сприяти погашенню ним заборгованості по аліментам, ніж реальне відбування покарання, призначеного судом.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 2 жовтня 2007 року був працевлаштований у ТОВ "Юнікон трейд". Згідно листа № 147 від 05 лютого 2008 року, наданого на запит потерпілої ОСОБА_1, засуджений був звільнений з вказаного підприємства за власним бажанням 7 грудня 2007 року, тобто ще до постановлення ухвали суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України не можна визнати обґрунтованим.

На підставі наведеного, відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд. Якщо під час нового розгляду підтвердиться об'єм обвинувачення, визнаного доведеним судом першої інстанції, то рішення апеляційного суду про застосування ст. 75 КК України слід вважати таким, що є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м.Києва від 13 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.