касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року

у справі № 804/7105/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська будівельна компанія"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська будівельна компанія" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Дніпропетровська будівельна компанія") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Дніпропетровська будівельна компанія", посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено камеральну перевірку щодо декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року від 17.02.2014 року, за результатами якої складено акт від 15.04.2014. року № 820/2204/31890921.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) щодо завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 3 079 400,00 грн.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на порушення позивачем порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а також відповідач посилався на акт перевірки від 21.11.2013 року № 991/2202/31890921 за висновками якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 року № 0003642202, де ТОВ "Дніпропетровська будівельна компанія" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 079 590,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2014 року № 0001682204, яким ТОВ "Дніпропетровська будівельна компанія" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 079 400,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки контролюючого органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2014 року позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за січень 2014 року, в якій в рядку 21.3 не відображено зі знаком "-" суму зменшення залишку від'ємного значення з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 06.12.2013 року № 0003642202.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 року № 0003642202 та підтверджено обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за попередні податкові періоди.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.