Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р.

у справі № 813/1441/14

за позовом Дочірнього підприємства "Амбієнте Ферніче Україна"

до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Дочірнє підприємство "Амбієнте Ферніче Україна" (далі - позивач, ДП "Амбієнте Ферніче Україна") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янко-Бузькому районі № 0000382200 від 10.02.2014 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Кам'янко-Бузькому районі проведено документальну виїзну позапланову перевірку ДП "Амбієнте Ферніче Україна" з питань формування показників у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р. при визначенні доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за операціями з давальницькою сировиною, за результатами якої складено акт перевірки № 30/22-00/33465109 від 28.01.2014 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп.14.1.27, 14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44, п.п.138.1, 138.2, 138.6 ст.138, п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 995151,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000382200 від 10.02.2014 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1492726 грн. 50 коп., з яких 995151 грн. за основним платежем та 497575 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до п.138.8 ст.138 вказаного Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що витрати на виплату працівникам додаткової заробітної плати належать до витрат, що враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами, викладеними у розділі 4 колективного договору ДП "Амбієнте Ферніче Україна", передбачено, що адміністрація здійснює матеріальне заохочення (преміювання) працівників за результатами праці відповідно до затвердженого положення про преміювання.

Саме на виконання положень колективного договору протягом 2012 року працівникам підприємства проводились нарахування та виплата премії (додаткова заробітна плата) за виконання та перевиконання основних показників господарської діяльності, рентабельності та прибутковості підприємства.

Підтвердженням формування і нарахування додаткової заробітної плати позивачем є: нормативні (планові) розрахунки для нарахування додаткової (виробничої премії) заробітної плати відносно кількості виготовленої продукції; накази про надання премій за січень - грудень 2012 року; розрахунково-платіжні відомості за січень - грудень 2012 року; витяг з колективного договору № 3 від 04.02.2010 р.; положення від 12.01.2006 р. про преміювання за виконання виробничих завдань і функцій; штатний розпис; накази № 311211 від 31.12.2011 р.; № 301211 від 30.12.2011 р., № 12/01-06 від 12.01.2006 р.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що витрати на виплату додаткової заробітної плати працівникам є документально підтвердженими і правомірно враховані платником податків під час обчислення податку на прибуток.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .