Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Саратського районного суду Одеської області від 25 грудня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 4 березня 2008 року .

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

- за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 10 травня 2007 року близько 15 год., керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ-2107, що належав ОСОБА_3, і рухаючись вул. Шевченка в с. Кулевча Саратського району Одеської області, порушив вимоги п. п. 2.3 (а), 2.9, 10.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України, не врахував дорожньої обстановки, не вжив заходів до зниження швидкості руху і безпечного проїзду, не вибрав безпечний інтервал для об'їзду транспортного засобу, що рухався в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, який внаслідок отриманих при дорожньо-транспортній пригоді травм помер на місці.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 4 березня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційних скаргах, доводи яких аналогічні, засуджений ОСОБА_1 і потерпіла ОСОБА_2 просять судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, застосувавши ст. 75 КК України та звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням. Доводять, що при призначенні покарання судом не було враховано те, що ОСОБА_1 вину визнав повністю, позитивно характеризувався за місцем проживання та роботи, судимості не мав, до постановлення вироку повністю відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, а після його постановлення - й моральну.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Доведеність винуватості у вчиненні злочину і правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не заперечуються.

Разом з тим, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні у зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості.

Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом було ураховано те, що він позитивно характеризувався за місцем проживання та роботи, повністю визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому злочині, вжив заходів до відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, а також те, що ОСОБА_1 учинив злочин у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на зазначені дані судом було правильно призначено ОСОБА_1 основне покарання в межах нижньої межі санкції ч.2 ст. 286 КК України з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Однак суд, дійшовши висновку про неможливість виправлення засудженого без відбування основного покарання, безпідставно врахував те, що ОСОБА_1 раніше вчинював злочин, оскільки його судимість відповідно до ст. 89 КК України погашена. Також суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 на спеціальних обліках не перебував, працював, мав постійне місце проживання, повністю відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, завдану злочином.

Окрім того, після постановлення вироку засудженим ОСОБА_1 відшкодована й моральна шкода потерпілій ОСОБА_2, у зв'язку з чим остання заявила, що претензій до засудженого не має, та просить у касаційній скарзі змінити судові рішення щодо нього, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Зазначені обставини та дані про особу засудженого дають підстави вважати можливим його виправлення без відбування призначеного йому основного покарання, тобто для застосування щодо нього ст.ст. 75, 76 КК України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним змінити судові рішення щодо ОСОБА_1, пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України та звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Саратського районного суду Одеської області від 25 грудня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 4 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому за ч. 2 ст. 286 КК України основного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на підставі ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.

Призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки підлягає реальному виконанню.