У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Редьки А.I.,
суддів
Лавренюка М.Ю., Мороза М.А.,
за участю прокурора засудженого захисника
Сушко Т.М., ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 21 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду
Сумської області від 11 вересня 2006 року, яким:
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Кролевець Сумської області, не
працюючого, раніше тричі судимого, останній раз 19 липня 2005 року
за ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 місяців арешту, звільненого
від відбування покарання 19.01.2006 року по його відбуттю -
засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
позбавлення волі на 12 років з конфіскацією всього майна, за п.п.
6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, а за сукупністю злочинів на
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання йому
визначено у виді 15-ти років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна;
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця м. Омська РФ, не працюючого, раніше
двічі судимого, останній раз 7 квітня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, звільненого від
відбування покарання 18.07.2005 року на підставі акту амністії -
засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
позбавлення волі на 12 років з конфіскацією всього майна, за п.п.
6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, а за сукупністю злочинів на
підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання йому
визначено у виді 15-ти років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна.
Постановлено стягнути із засуджених солідарно на користь
потерпілого ОСОБА_5. 569 грн. 10 коп. на відшкодування
матеріальної шкоди та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди,
а також по 1693 грн. 69 коп. з кожного на користь держави на
відшкодування судових витрат.
ОСОБА_4. та ОСОБА_1 засуджено за вчинення умисного вбивства з
корисливих мотивів ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою при
розбійному на нього нападі за таких обставин.
22 січня 2006 року о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_4 і ОСОБА_1,
перебуваючи у нетверезому стані, з метою заволодіння майном
престарілого ОСОБА_6, який проживав одиноко в АДРЕСА_1 у м.
Кролевець Сумської області, проникли до будинку і стали бити
потерпілого руками в область голови, а після падіння останнього на
диван, зав'язали йому рота майкою та зв'язали руки, а ОСОБА_4
накинув на його шию шнурок і став здавлювати її, від чого
потерпілий втратив свідомість.
Подолавши у такий спосіб опір потерпілого, ОСОБА_4 і ОСОБА_1
стали збирати його майно. Побачивши, що потерпілий отямився, з
метою його вбивства, діючи погоджено між собою, ОСОБА_4 наніс
коліном декілька ударів йому у груди, а потім знову з великою
силою затягнув шнурок на його шиї, у такий спосіб убивши його.
Після вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_4. заволоділи
його майном загальною вартістю 569 грн. 10 коп.
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1,
фактично не оспорюючи свою участь у розбійному нападі на
потерпілого і у його вбивстві, просить вирок скасувати і направити
справу на додаткове розслідування з тих причин, що суд не дав йому
можливості детальніше ознайомитись з матеріалами справи, а також
тому що до нього під час досудового слідства були застосовані
недозволені методи слідства. Засуджений ОСОБА_4 під час досудового
слідства обмовив його в тому, що він також приймав участь у
вбивстві потерпілого. Крім показань ОСОБА_4 ході досудового
слідства, його вина у вбивстві нічим не підтверджується. Під час
вбивства він перебував у іншій кімнаті і розшукував гроші.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить вирок суду щодо
ОСОБА_1 змінити і виключити з нього рішення про засудження його за
ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як недоведене в цій частині
обвинувачення. Таке обвинувачення грунтується лише на показаннях
засудженого ОСОБА_4. під час досудового слідства, де ОСОБА_4 його
обмовив. Крім того, ОСОБА_1 не був ознайомлений з матеріалами
справи в порядку ст. 218 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, а його
клопотання про це суд також не задовольнив.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок суду щодо
ОСОБА_4. скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у
зв'язку з численними порушеннями норм КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
, що допустив
суд при розгляді справи. Так, суд порушив права ОСОБА_4. на
захист, тому що попередній розгляд справи був проведений судом без
участі підсудного і його захисника. Були допущені порушення
кримінально-процесуального кодексу ( 2341-14 ) (2341-14)
про порядок допиту
особи під час досудового слідства тому що при допиті слідчим
ставились наводящі питання. Тому його показання є недопустимими і
суд помилково взяв їх до уваги. Крім того, захисник стверджує, що
недостатньо перевірений психічний стан ОСОБА_4., якого на його
думку слід визнати обмежено осудним, а суд відмовив у додатковому
зборі об'єктивних даних. Суд недостатньо врахував дані про особу
засудженого, які давали підстави для застосування ст. 69 КК
(позитивні характеристики, його хвороби та його тяжкий
матеріальний стан).
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, які підтримали доводи
скарг, міркування прокурора про відсутність підстав для їх
задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційних скарг, колегія суддів встановила наступне.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4. та ОСОБА_1 у
вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_6, його умисному вбивстві та
викраденні його майна відповідає фактичним обставинам справи,
підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами і є
правильним.
Так, ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував скоєння
розбійного нападу на потерпілого і його умисне вбивство,
встановлені судом фактичні обставини справи не оспорює. Під час
судового слідства стверджував, що розбійний напад вони вчиняла
разом з ОСОБА_1, однак участі у вбивстві ОСОБА_6 останній не
приймав.
Обгрунтовуючи свій висновок, суд послався у вироку,
насамперед на показання самих засуджених, які вони давали на
досудовому слідстві. Так, ОСОБА_4 при допиті його в якості
підозрюваного та обвинуваченого (т. 4, а.с. 34-44, 114-116, 135)
детально і послідовно розповів про обставини вчинення злочинів, та
вказав на їх обох роль, викриваючи себе і ОСОБА_1 у розбійному
нападі на ОСОБА_6 та його вбивстві. Свої показання щодо своєї
участі та участі ОСОБА_1 він підтвердив також на очній ставці з
останнім (т. 4, а.с. 97-100).
Зміст його показань зводився до того, що в процесі сумісного
вживання спиртних напоїв з ОСОБА_1 вони домовились проникнути до
будинку потерпілого, який здійснював торгівлю цигарками та
заволодіти його майном. Знаючи, що він людина похилого віку,
мешкає один і не зможи їм чинити активного опору, проникли з цією
метою до його будинку, нанесли йому декілька ударів у голову, а
коли той упав, зав'язали йому рота і зв'язали руки, а ОСОБА_4
здавив шию шнуром. Потерпілий втратив свідомість і вони стали
відшукувати та складати речі. Помітивши, що потерпілий живий,
вони, діючи погоджено рішили вбити його. Він наступивши коліном
йому на груди і з великою силою знову затягнув у нього на шиї шнур
до того часу, коли потерпілий перестав подавати ознаки життя.
ОСОБА_1 був менш активним, але вони ще спочатку злочинних дій
домовлялись убити потерпілого.
Зазначені показання засудженого ОСОБА_4. знайшли своє
об'єктивне підтвердження і у повній мірі узгоджуються з тими
даними, які містяться у протоколі відтворення обстановки і
обставин події за участю ОСОБА_4., протоколі огляду місця події, а
також з тими даними, що містяться у протоколі обшуку, виявлення та
вилучення за місцем проживання засудженого ОСОБА_4. цигарок, що
були викрадені з будинку потерпілого.
За даними, що містяться у протоколі огляду місця події та
висновках судово-медичної експертизи, на обличчі, голові,
кінцівках, тулубі потерпілого ОСОБА_6 виявлені садна і
крововиливи, навколо голови в ділянці рота затягнута майка, а на
шиї затягнутий шнурок від взуття під яким знаходиться
странгуляційна борозна. Названі тілесні ушкодження знаходяться у
прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Дослідивши всі ці та інші докази в їх сукупності, суд дійшов
обгрунтованого висновку про те, що узгодженість дій винуватих, які
наносили потерпілому удари в життєво-важливі органи і здавлювали
його шию шнурком до тих пір. Поки потерпілий не подавав ознак
життя, свідчить про наявність у них єдиного умислу, спрямованого
на заподіяння смерті потерпілому.
За таких обставин твердження засудженого ОСОБА_1 і захисника
ОСОБА_3 у скаргах про невідповідність висновків суду фактичним
обставинам справи є безпідставним.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_4. та ОСОБА_1 за ч. 4 ст.
187 та п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є
правильною.
Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 на те, що
під час досудового слідства до нього і до ОСОБА_4. застосовувались
незаконні методи слідства, як видно із матеріалів справи і вироку,
ретельно перевірялись і на стадії досудового слідства, і в суді,
але не підтвердилися, і були визнані безпідставними. У не виявлено
даних, які б давали підстави вважати, що стосовно засуджених
застосовувались чи могли застосовуватись незаконні методи слідства
чи дізнання.
Про ознайомлення ОСОБА_1 і ОСОБА_4. з матеріалами справи у
порядку ст. 218 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
свідчать їх підписи і
підписи їх захисників на протоколах пред'явлення обвинуваченим і
їх захисникам матеріалів справи для ознайомлення (т. 4, а.с. 207,
208).
Про час і місце проведення у справі засідання попереднього
розгляду, всі учасники судового розгляду належним чином були
повідомлені (т. 5, а.с. 5).
Не виявлено й інших порушень вимог кримінально-процесуального
закону, які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та
всебічно розглянути справу і постановити законний і обгрунтований
вирок.
Покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_4. призначено у відповідності з
вимогами закону, з урахуванням характеру і ступеню суспільної
небезпечності вчиненого, даних про їх особи, а також всіх
обставин, які мають значення для справи, у тому числі і тих, що
пом'якшують покарання і на які вказується в касаційних скаргах
захисників.
Будь-яких даних, які свідчили б про необ'єктивність,
упередженість органів досудового слідства або суду, порушення ними
норм кримінально-процесуального закону, у тому числі і тих, що
регулюють право обвинуваченого і підсудного на ознайомлення з
матеріалами справи, про що йдеться мова у касаційних скаргах, не
встановлено.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду
Сумської області від 11 вересня 2006 року щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_1 -
без зміни.
с у д д і:
Редька А.I. Лавренюк М.Ю. Мороз М.А.