Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення,

вироком Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від

19 вересня 2008 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого

16 вересня 2003 року за ч. 2 ст. 188 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, постановою суду від 10 липня 2008 року звільненого від призначеного покарання у зв’язку із скасуванням кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин,

засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч. 1 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 358 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року вирок щодо ОСОБА_5 в порядку ст. 365 КПК України змінено, засудженому знижено за ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 69-1 КК України покарання до 1 року 4 місяців обмеження волі. У решті вказаний вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 25 вересня 2007 року, приблизно о 14 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні виробничої бази ТОВ "Промальп ЛТД" у м. Армянську Автономної Республіки Крим з питання працевлаштування, умисно, скориставшись відсутністю працівника на робочому місці, в кабінеті інженера підготовки виробництва, діючи в своїх особистих інтересах, таємно викрав зі столу офіційну печатку товариства. ОСОБА_5, маючи реальну можливість розпорядитися викраденою печаткою, зробив нею відтиск на чистому аркуші паперу, після цього поклав печатку назад на стіл, а чистий аркуш паперу з відтиском печатки забрав собі.

02 жовтня 2007 року ОСОБА_5, маючи умисел на підроблення іншого документа, який видається підприємством і надає права, з метою його використання для отримання банківського кредиту, виготовив підроблену довідку про заробітну плату на своє ім’я, що він начебто працює електромонтером на підприємстві ТОВ "Промальп ЛТД", при цьому вказав отримані суми заробітної плати за період з травня по жовтень 2007 року, у той час як сам ОСОБА_5 ніколи не працював на вказаному підприємстві.

02 жовтня 2007 року, приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_5 повторно, діючи умисно, за місцем свого проживання, за допомогою комп’ютерної та копіювально-розмножувальної техніки виготовив у власному паспорті відтиск штампу прописки, в який вписав дані про свою прописку за адресою: АДРЕСА_1 поставивши дату реєстрації 03 жовтня 2007 року, хоча за вказаною адресою він на той момент не був зареєстрований і фактично не проживав.

17 жовтня 2007 року, приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_5 умисно, з метою отримання кредиту, надав вказані вище виготовлені ним підроблені документи у відділення Кредитної спілки "Центр фінансових послуг", розташоване у будинку № 3 на вул. Сімферопольській в м. Армянську.

У цей же день ОСОБА_5 на підставі зазначених підроблених документів уклав кредитний договір з Кредитною спілкою "Центр фінансових послуг", в результаті чого отримав кредит в сумі 3675 грн., хоча наміру виконувати зобов’язання за цим договором не мав.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на те, що судом неправильно застосовано кримінальний закон, так як зайво кваліфіковано його дії за ч. 1 ст. 357, ч. ч. 2, 3 ст. 358 КК України. Вказує, що його умисел був направлений тільки на вчинення шахрайства, а тому його дії необхідно кваліфікувати лише за

ч. 1 ст. 190 КК України. Крім того вважає, що суд безпідставно вказав у вироку його попередню судимість, оскільки дана обставина, на його думку, вплинула на призначення йому більш суворого покарання. За змістом скарги просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення в частині засудження за ч. 1 ст. 357,

ч. ч. 2, 3 ст. 358 КК України, а за ч.1 ст. 190 КК України залишити покарання визначене судом.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка просила частково задовольнити скаргу ОСОБА_5, скасувати вирок в частині засудження його за ч. 1 ст. 357 КК України, а провадження у справі в цій частині закрити, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. ч. 2, 3 ст. 358 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, вони ґрунтуються на показаннях засудженого ОСОБА_5, який у судовому засіданні визнав себе винним у зазначених злочинах і дав самі докладні показання про обставини їх вчинення, а також на показаннях свідків

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та даних, що містяться в копії договору купівлі-продажу, матеріалах службового розслідування в ТОВ "Промальп ЛТД", протоколі виїмки, оригіналі паспорта на ім’я ОСОБА_5, висновку судово-технічної експертизи, інших матеріалах.

Таким чином, правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України, а саме, підробленні іншого документа, який видається та посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненого повторно та у використанні завідомо підробленого документа, а також у заволодінні чужим майном шляхом обману.

Разом з тим, судові рішення щодо ОСОБА_5 в частині засудження його за ч. 1 ст. 357 КК України підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Як убачається з вироку суду, ОСОБА_5 засуджено за викрадення офіційної печатки підприємства.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 25 вересня 2007 року, перебуваючи в ТОВ "Промальп ЛТД", у кабінеті інженера підготовки виробництва, скориставшись відсутністю працівника на робочому місці, таємно викрав зі столу офіційну печатку товариства, зробив нею відтиск на чистому аркуші паперу, після цього поклав печатку на стіл, а чистий аркуш паперу з відтиском печатки забрав собі.

Проте, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 357 КК України даний злочин вважається закінченим з моменту, коли винна особа повністю здійснила дії щодо заволодіння майном. Заволодіння передбачає такий перехід майна до винного, який надає йому реальну, хоча б початкову можливість розпорядитися чи користуватися ним – винести, заховати, передати іншим особам, тощо.

Оскільки ОСОБА_5 не викрав печатку, а лише скористався її відтиском на аркуші паперу, то в його діянні відсутня об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

З урахуванням цього, судові рішення в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 357 КК України підлягають скасуванню, а справа закриттю за відсутністю в його діянні складу злочину.

Покарання ОСОБА_5 за ч. ч. 2, 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України призначено справедливе, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даним про його особу та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів, а тому посилання у скарзі засудженого з даного приводу, є безпідставними.

Підстав для пом’якшення покарання засудженому, з урахуванням змін внесених до постановлених щодо нього судових рішень, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року щодо ОСОБА_5 в частині засудження за ч. 1 ст. 357 КК України скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діянні складу злочину.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. ч. 2, 3 ст. 358 КК України, на 3 роки позбавлення волі.