головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Кальненко І. І.,

за участю: прокурора - Кузнєцової Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі за позовом прокурора Пустомитівського району Львівської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області до Пустомитівської районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_4 про скасування розпорядження,

Прокурор Пустомитівського району Львівської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області до Пустомитівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження № 731 від 05 вересня 2012 року "Про надання дозволу гр.. ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на території Чижиківської сільської ради за межами населеного пункту".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, заступник прокурора з звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 18 червня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки (ставка), площею 4,2821 га, для створення фермерського господарства на території Чижиківської сільської ради за межами населеного пункту.

Розпорядженням № 731 від 05 вересня 2012 року "Про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки (ставка) для створення фермерського господарства на території Чижиківської сільської ради за межами населеного пункту" надано дозвіл громадянину ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки (ставка), площею 4,2821 га, для створення фермерського господарства на території Чижиківської сільської ради за межами населеного пункту.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, прокурор заявив цей позов.

Відмовляючи в позові, суди дійшли висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Так, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначені Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV (973-15) . Зазначений Закон має спеціальний порівняно із Земельним кодексом України (2768-14) статус, тобто, під час розгляду компетентними органами питання про передачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства повинен мати пріоритетне значення.

Згідно положень ч. 1 ст. 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до преамбули Закону № 973-IV (973-15) цей Закон, крім іншого, спрямований на забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що заявник при поданні заяви до відповідача має обґрунтувати право на отримання земельної ділянки у користування, а відповідач, приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення, перевірити наявність дотримання заявником вимог до такої заяви відповідно до ст. 7 Закону № 973-IV та ст. 123 ЗК України. Тобто, безумовного права особи на цю земельну ділянку.

В іншому випадку, прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення буде вважатись прийнятим з порушенням порядку їх прийняття.

При цьому відсутність у заяві однієї із необхідної підстави для підтвердження отримання земельної ділянки, за наслідками якої прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення, є підставою для його скасування.

Між тим, висновок судів обох інстанцій, що з поданих третьою особою документів вбачається наявність у ОСОБА_4 досвіду роботи у сільському господарстві, а також освіти у ОСОБА_6, здобутої в аграрному навчальному закладі, зроблений передчасно, оскільки вони не містять доводів про певний досвід роботи третьої особи саме у сфері, яка пов'язана безпосередньо з роботою у сільському господарстві, тобто не містять посаду заінтересованої особи. Посилання на трудову книжку свідчить про поверхневу оцінку доказу.

Крім того, в судових рішеннях відсутнє посилання на докази, що підтверджують віднесення начального закладу до закладу освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами не в повній мірі досліджені докази, що дають права особі на оренду землі.

Також, судам слід перевірити наявність іншої обов'язкової інформації, що вимагає Закон № 973-IV (973-15) для отримання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до статті 159 Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.