У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого, судді
     Редьки А.I.,
     суддів
     Пивовара В.Ф., Лавренюка М.Ю.,
     за участю прокурора
     Яковенко Р.I.
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  14  грудня  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок апеляційного суду Миколаївської  області   від  2  жовтня
2006 року, яким
 
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
     судимого 19.07.2005 року за ч. 1 ст. 289
     КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки позбавлення волі, на
     підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         звільнено від
     відбування покарання з випробуванням з  іспитовим  строком  2
роки,
     засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 10  років
позбавлення волі з конфіскацією 1\2  частини  майна,  яке  є  його
власністю;
     за ч. 1  ст.  14,  ч.  2  п.п.  4,  13  ст.  115  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 10 років позбавлення волі;
     за ч. 2 ст. 15, ч. 2  п.п. 1, 4, 9, 13  ст.  115  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 14 років позбавлення волі;
     за ч. 2 п.п. 1, 2, 6, 9, 13 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до
довічного позбавлення  волі  з  конфіскацією  майна,  яке  є  його
власністю.
     На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за  сукупністю
злочинів призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього
майна, яке є його власністю, а на підставі ч. 2 ст. 71 КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
          остаточно  призначено  довічне  позбавлення  волі   з
конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
     ОСОБА_1 засуджений за те, що він 10 березня 2006 року з метою
заволодіння  грошима,  вчинив  розбійний   напад,   поєднаний   із
проникненням у житло, та умисне вбивство ОСОБА_2, яка проживала по
АДРЕСА_1, заволодівши її грошима у сумі 4700 грн.
     Крім того,  ОСОБА_1  з  метою  умисного  вбивства  на  грунті
особистих неприязних  стосунків  своєї  співмешканки  ОСОБА_3,  13
березня 2006 року  приїхав  в  с.  Троїцьке  Новоодеського  району
Миколаївської області де проживала сестра співмешканки  -  ОСОБА_4
зі своєю сім'єю: чоловіком ОСОБА_5, сином ОСОБА_6, братом чоловіка
ОСОБА_7 та малолітнім ОСОБА_8, який приїхав до них у гості.
     Перебуваючи в будинку ОСОБА_5 та чекаючи повернення  ОСОБА_3,
ОСОБА_1, розпиваючи  спиртні  напої  з  ОСОБА_5,  вирішив  вчинити
умисне  вбивство  ОСОБА_5,  його  брата  ОСОБА_7  та  малолітнього
ОСОБА_8 з метою полегшити вчинення вбивства своєї співмешканки  та
щоб завдати їй особливі страждання.
     З цією метою, ОСОБА_1 взяв в будинку кухонний ніж та  заманив
ОСОБА_5 на околицю с. Троїцьке, де наніс останньому  п'ять  ударів
ножем в ділянку шиї  та  тулуба,  заподіявши  йому  тяжкі  тілесні
ушкодження.
     Вважаючи, що ОСОБА_5 мертвий, ОСОБА_1 залишив його  на  місці
вчинення злочину, а сам повернувся до будинку ОСОБА_5.  Отямившись
від отриманих тілесних ушкоджень,  ОСОБА_5,  доповз  до  проїжджої
частини дороги Миколаїв-Ульянівка, де був  смертельно  травмований
невстановленим слідством транспортним засобом.
     Реалізуючи свій умисел на вбивство,  ОСОБА_1   повернувся  до
будинку ОСОБА_5 та задушив малолітнього  ОСОБА_8,  котрий  відкрив
йому двері будинку, здавивши руками його шию  та  закривши  рот  і
ніс. Після чого, ОСОБА_1 зайшов у будинок та наніс  удар  ножем  у
ділянку грудної клітки зліва ОСОБА_7 від чого останній помер.
     У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 в будинок ОСОБА_5,  де  її  чекав
ОСОБА_1, не з'явилася, останній не зміг довести свій умисел на  її
вбивство до кінця з причин, що не залежали від його волі.
     У касаційній скарзі та доповненні до неї  засуджений  ОСОБА_1
твердить, що злочини він вчинив у  стані  глибокої  депресії,  яка
була викликана поведінкою його співмешканки  ОСОБА_3.  Вважає,  що
йому необхідно провести повторну  судово-психіатричну  експертизу,
оскільки  він  під  час  вчинення  злочину,  перебував   у   стані
неосудності. Просить урахувати всі  обставини  справи,  його  щире
каяття,  сприяння  розкриттю  злочинів  та  пом'якшити  призначене
покарання.
     Заслухавши  доповідача,   думку   прокурора   про   залишення
касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, колегія суддів не знаходить підстав для
її задоволення.
     Як свідчить  аналіз  матеріалів  справи,  висновки  суду  про
доведеність вини ОСОБА_1 в умисному вбивстві  потерпілих  ОСОБА_2,
ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 грунтуються на  сукупності  зібраних  у
справі  та  досліджених  судом  доказів  і  в  касаційній   скарзі
засудженого не оспорюються.
     Виходячи з доказів, які були досліджені у судовому засіданні,
суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , ч. 1 ст. 14, ч. 2 п.п., 13 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
        ; ч. 2 ст. 15, ч. 2  п.п. 1, 9, 13 ст. 115  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        ; ч. 2  п.п.  1,  2,  6,  9,  13  ст.  115  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     В порядку ст.  395  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          колегія  суддів
вважає необхідним виключити із вироку кваліфікацію дій ОСОБА_1  за
п.4 ч. 2 ст. 115  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          як  вчинення  умисного
вбивства з особливою  жорстокістю,  оскільки  суд  не  зазначив  у
вироку підстави та  мотиви,  згідно  з  якими  він  дійшов  такого
висновку.
     Доводи засудженого ОСОБА_1 про необхідність проведення   йому
додаткової   судово-психіатричної   експертизи,   були   предметом
дослідження в судовому засіданні і обгрунтовано  визнанні  такими,
що не підлягають задоволенню.
     Твердження ОСОБА_1 про те, що він під час  вчинення  злочинів
перебував у стані неосудності є безпідставними.
     Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до  вимог
ст. 65 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  урахуванням  ступеня  тяжкості
вчинених злочинів, даних  про  особу  засудженого,  обставин,  які
обтяжують і пом'якшують покарання, у тому  числі  і  тих,  на  які
посилається засуджений ОСОБА_1 в касаційній  скарзі.  Підстав  для
пом'якшення призначеного покарання колегія суддів не вбачає.
     Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів,
 
                         у х в а л и л а:
     касаційну   скаргу   засудженого   ОСОБА_1    залишити    без
задоволення.
     В порядку ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          вирок  апеляційного
суду Миколаївської області від 2 жовтня  2006  року  щодо  ОСОБА_1
змінити: виключити із вироку кваліфікацію його дій за п.  4  ч.  2
ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     У решті вирок залишити без зміни.
 
                              судді:
     Редька А.I.  Лавренюк М.Ю.  Пивовар В.Ф.