У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Кравченка К.Т.,
суддів
Кривенди О.В., Мороза М.А.,
за участю прокурора захисника
ОСОБА_2, ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні 14 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на
вирок Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 7 вересня
2006 року, яким :
ОСОБА_3, уродженця м. Євпаторія АР Крим, не судимого
- засуджено за ч. 3 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з власними
повноваженнями в органах Міністерства внутрішніх справ України
строком на 2 роки без конфіскації майна. На підставі ч. 4 ст. 70
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання за сукупністю злочинів,
передбачених ч. 3 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та злочинів,
передбачених ч. 1 ст. 309 і ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
за які ОСОБА_3 засуджено вироком Сакського міськрайонного суду від
10 квітня 2006 року, призначено шляхом поглинення менш суворого
покарання більш суворим у виді 2-х років 6 місяців позбавлення
волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з власними
повноваженнями в органах Міністерства внутрішніх справ України
строком на 3 роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування
основного покарання засудженого ОСОБА_3 звільнено з випробуванням,
якщо він протягом іспитового строку терміном 3 роки не вчинить
нового злочину;
ОСОБА_4, уродженця м. Євпаторія АР Крим, не судимого
- засуджено за ч. 3 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані
з власними повноваженнями в органах Міністерства внутрішніх справ
України строком на 2 роки без конфіскації майна. На підставі ч. 4
ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4 покарання призначено за
сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за цим вироком та за ч. 2 ст. 368 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, за який ОСОБА_4. засуджено вироком Сакського
міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року, шляхом поглинення
менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначено 2
роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади,
пов'язані з власними повноваженнями в органах Міністерства
внутрішніх справ України строком на 3 роки без конфіскації майна.
Зазначеним вироком апеляційного суду частково змінено вирок
Сакського міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року і виключено
з його мотивувальної частини посилання на протокол допиту
підозрюваного ОСОБА_4. (т.1, а.с. 19-22). Цей же вирок частково
скасовано і частково залишено без зміни.
Вказаним вироком місцевого суду було засуджено:
ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 6 місяців
позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані
з власними повноваженнями в органах Міністерства внутрішніх справ
України строком на 3 роки без конфіскації майна, за ч. 1 ст. 309
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі, а остаточно йому
визначено покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права
обіймати посади, пов'язані з власними повноваженнями в органах
Міністерства внутрішніх справ України строком на 3 роки без
конфіскації майна;
ОСОБА_4. за ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з власними
повноваженнями в органах Міністерства внутрішніх справ України
строком на 3 роки без конфіскації майна.
За ч. 3 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
було виправдано.
Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4. на
користь потерпілого ОСОБА_5. на відшкодування моральної шкоди по
1000 грн. з кожного.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4. засуджені за те, що вони, являючись
працівниками міліції, будучи представниками влади, за попередньою
змовою між собою, при проведенні оперативно-розшукових заходів
виявили факт виготовлення, збуту і вживання наркотичних засобів
ОСОБА_6 у приміщенні, що надав для цих цілей ОСОБА_5.
Склавши протокол та відібравши пояснення від ОСОБА_6. та
ОСОБА_5, виявлений факт вчинення злочинів у сфері незаконного
обігу наркотичних засобів ОСОБА_3 і ОСОБА_4. не зареєстрували, а
стали вимагати хабара за приховання щодо названих осіб злочинів.
При затриманні ОСОБА_3 під час отримання хабара, в його автомобілі
крім того були виявлені і вилучені особливо небезпечні наркотичні
засоби - маріхуана висушена вагою 29,7 грам.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок
апеляційного суду щодо обох засуджених з тих таких підстав, що
вирок щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4. є надто м'яким, тому що ними вчинені
тяжкі злочини. Не заперечуючи можливості застосування щодо винних
вимог ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
вважає, що застосування
відносно ОСОБА_3 ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є необгрунтованим і
ніяким чином не умотивовано у вироку. Крім того, суд неправильно
застосував кримінальний закон і неправильно призначив покарання
ОСОБА_3. і ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
захисника ОСОБА_1, вважаючої вирок суду законним і обгрунтованим,
міркування прокурора, підтримавшого касаційне подання, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів
вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню.
Матеріали справи свідчать про те, щоОСОБА_3 та ОСОБА_4.
дійсно, під час виконання своїх службових обовязків, викрили
злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Зловживаючи
своїм службовим становищем не вжили відповідних заходів, не
зареєстрували дані злочини і, таким чином, приховали вчинені
ОСОБА_6 і ОСОБА_5. злочини, знищивши матеріали щодо них. За такі
дії посадових осіб - представників влади, ОСОБА_6. і ОСОБА_5.
передали через ОСОБА_3 хабар у сумі 1500 грн. Крім того,ОСОБА_3
придбав, перевозив і зберігав у належному йому автомобілі
наркотичні засоби без мети їх збуту.
Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4. визнані винними у вчиненні
зазначених злочинів і в касаційному порядку рішення суду щодо
доведеності їх винності не оскаржили.
Відповідно до ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, покарання винній
особі призначається з урахуванням ступеню тяжкості вчинених
злочинів, даних щодо особи та обставин, що пом'якшують та
обтяжують покарання, яке має бути необхідним й достатнім для її
виправлення та попередження нових злочинів. Зазначених вимог
закону при призначенні покарання ОСОБА_3. та ОСОБА_4 суд не
дотримався і недостатньо мотивував своє рішення про застосування
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
при
призначенні покарання ОСОБА_3.
Крім того, суд, призначаючи покарання ОСОБА_3. із
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не призначив
передбачені ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
обовязки, що
покладаються на особу, яка звільняється від відбування покарання з
випробування.
Призначаючи остаточне покарання ОСОБА_3. та ОСОБА_4
апеляційний суд допустив неправильне застосування кримінального
закону. Покарання обом винним повинно призначатися за сукупністю
злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а не за
ч. 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки злочини, які вони
вчинили були скоєні одночасно, і їх дії правильно отримали окрему
кваліфікацію.
З наведених підстав, вирок суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4.,
постановлений в порядку апеляційного провадження, підлягає
скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції на
новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і
якщо суд визнає ОСОБА_3 і ОСОБА_4. винними у вчиненні зазначених
злочинів, то покарання їм має бути призначене з дотриманням вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки обране їм покарання за
даним вироком не можна вважати таким, що відповідає ступеню
тяжкості скоєних злочинів.
Крім того, кримінальна справа щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
розглянута в порядку апеляційного провадження всупереч
роз'ясненням, висловленим у п. 11 постанови № 1 ( v0001700-06 ) (v0001700-06)
Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. "Про
практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді
кримінальних справ в апеляційному порядку".
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів -
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора задовольнити.
Вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7
вересня 2006 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати і направити
справу на новий апеляційний розгляд.
с у д д і:
Кравченко К.Т. Кривенда О.В. Мороз М.А.