Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

на підставі ст. 89 КК України немаючої судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням 1 рік, з покладенням на неї обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона за місцем свого проживання у с. Бобринка Бобринецького району з перших чисел червня 2007 року незаконно зберігала особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс (маріхуану) з метою збуту, частину якого (3, 342г.) 20 липня 2007 року близько 10-ї години 30 хвилин вона незаконно збула за 6 грн. ОСОБА_2

20 липня 2007 року близько 16-ї години 25 хвилин працівниками міліції у будинку ОСОБА_1 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс (маріхуану) 10, 264 г. сухою вагою.

У касаційному поданні заступник прокурора Кіровоградської області, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, зазначає, що призначене засудженій покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає тяжкості злочину та її особі, внаслідок м'якості. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого їй злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Дії засудженої ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого нею злочину, особи винної та обставин, що пом'якшують покарання.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд навів у вироку переконливі підстави прийняття такого рішення. Зокрема, суд врахував, як вбачається з вироку, що ОСОБА_1 повністю визнала свою вину у вчиненому та щиро розкаялася, наявність на її утриманні двох неповнолітніх дітей, її позитивну характеристику.

Наведені обставини, що пом'якшують покарання, дані про особу винної давали суду підстави дійти до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладений на неї обов'язок.

Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції під час судових дебатів у своїй промові просив, з врахуванням наведених пом'якшуючих обставин та особи винної, призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене засудженій ОСОБА_1 покарання м'яким.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Кіровоградської області