Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2007 року,

Зазначеним вироком:

ОСОБА_1, 1984 року народження, раніше судимий:

1) 09.03.2004 року за ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.1, ст. 69 КК України - на 1 рік позбавлення волі;

2) 18.09.2006 року за ст.ст. 15-289 ч.2, ст. 69 КК України - на 2 роки виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку щомісячно, без конфіскації майна, -

засуджений за ч.2 ст. 389 КК України до штрафу в розмірі 800 грн.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що, будучи засудженим 18 вересня 2006 року Івано-Франківським міським судом за ст.ст.15-289 ч.2 КК України (2341-14) , із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки виправних робіт, з відрахуванням в доход держави 20% заробітку щомісячно, без конфіскації майна, був поставлений на облік у Івано-Франківському міському відділі кримінально-виконавчої інспекції та отримав направлення в Івано-Франківський міський центр зайнятості для працевлаштування. 10.11.2006 року Івано-Франківським міським центром зайнятості йому видано направлення для працевлаштування підсобним робітником, на вибір - в Івано-Франківську обласну дитячу лікарню, деревообробний комбінат, ТзОВ "Фірма Надія", для відбування покарання у виді виправних робіт. Однак, він у вказані заклади та підприємства на роботу не влаштувався, про працевлаштування перед кримінально-виконавчою інспекцією не звітував, для обов'язкової реєстрації не з'являвся, чим порушив умови відбування покарання та ухилився від відбування покарання у виді виправних робіт.

У апеляційній інстанції справа не розглядалася.

У касаційному поданні та доповненнях до нього перший заступник прокурора Івано - Франківської області просить судове рішення щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та доповнень до нього, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 раніше був двічі судимий, останній раз 18.09.2006 р. за ст.ст. 15-289 ч.2, ст. 69 КК України - на 2 роки виправних робіт з відрахуванням в доход держави 20% заробітку щомісячно. Суд, встановивши, що ОСОБА_1 вчинив злочин у період відбування покарання за попереднім вироком, всупереч вимогам ст. 71 КК України не приєднав до покарання повністю або частково невідбуту частину покарання. При цьому згідно ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків повинно було бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Крім того, згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Ці вимоги закону судом не дотримані. Зокрема, судом не враховано, що ОСОБА_1 раніше двічі судимий за вчинення умисних тяжких злочинів. Відмова відбувати покарання за попереднім вироком свідчить про його свідоме небажання стати на шлях виправлення.

За таких обставин суд безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та перейшов до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ст. 389 ч.2 КК України.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.