провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" (далі – ТОВ "Технополіс-1") пред'явило позов до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про визнання дій посадових осіб Інспекції з питань прав споживачів у Львівській області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ "Технополіс-1" протиправними; скасування постанови про накладення штрафних санкцій № 0034 від 07 березня 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ТОВ "Технополіс-1", посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами встановлено, що на адресу Держспоживінспекції України надійшло звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м.Києва про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів від 26 та від 28 листопада 2013 року, в якому зазначалося про розповсюдження продукції без дотримання вимог, встановлених законодавством.

У грудні 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області на підставі наказу від 26 грудня 2012 року, направлення від 04 грудня 2013 року та згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 03 грудня 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку магазину ТОВ "Технополіс-1", що знаходиться в буд. 106 по вул. Княгині Ольги у м.Львові.

За результатами проведеної перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області складено акт від 04 грудня 2013 року та встановлено, що у магазині ТОВ "Технополіс-1" в реалізації знаходились непродовольчі технічно-складні електропобутові товари без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про дату виготовлення. Дана інформація відсутня в експлуатаційних документах, а саме: інструкціях по експлуатації, технічних паспортах, інших друкованих документах, що відповідно додаються виробниками до товару.

07 березня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області винесено постанову про притягнення до відповідальності ТОВ "Технополіс-1" у вигляді штрафу у розмірі 6 441,93 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, дослідивши порядок проведення відповідачем позапланової перевірки, не встановив порушень викладених вимог законодавства, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що підстави для визнання дій посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області щодо проведення перевірки ТОВ "Технополіс-1" відсутні.

Також суд першої інстанції, посилаючись на статті 4, 6, 15, 21, 23 Закону України "Про захист прав споживачів", пункти 8, 17, 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (833-2006-п) , статтю 71 Кодексу адміністративного судочинства України, та враховуючи зміст акту перевірки, який є носієм доказової інформації, зазначив, що позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків акту перевірки. У зв’язку із зазначеним та на підставі наявних матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у визначеному розмірі.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) .

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня безпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про захист прав споживачів" з метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі мають право об'єднуватися у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено право об'єднань споживачів сприяти відповідним державним органам у здійсненні контролю за якістю продукції та обслуговування.

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини першої статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" органи ринкового нагляду проводять позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.

Частиною 2 статті 7 цього Закону передбачено, що на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Згідно частини 6 статті 7 Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Згідно з пунктом 6 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465 (465/2011) , Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування).

Порядок проведення перевірок характеристик продукції визначений статтею 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції". Так, під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація, передбачена частиною 1 цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Відповідно до пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (833-2006-п) , забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Пунктом 21 зазначеного Порядку передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари; усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію – у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки в магазині ТОВ "Технополіс-1" реалізовувались технічно-складні побутові товари з порушенням норм чинного законодавства з огляду на встановлений під час проведення відповідачем перевірки факт відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків акту перевірки, тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача в касаційній скарзі на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2014 року, як на підставу протиправності проведення позапланової перевірки магазину ТОВ "Технополіс-1", що знаходиться в буд. 106 по вул. Княгині Ольги у м.Львові, на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, є безпідставними з огляду на наступне.

В постанові від 28 квітня 2015 року у справі № 21-65а15 за позовом ТОВ "Технополіс-1" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання протиправними та скасування згоди, направлень, наказів, визнання протиправними дій, Верховний Суд України дійшов висновку, що на підставі звернення об'єднання споживачів Держспоживінспекція та її територіальні органи в межах наданих їм повноважень у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти суб'єкти господарювання сфери торгівлі і послуг. При наданні згоди територіальним органам на проведення позапланової перевірки ТОВ "Технополіс-1" на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва від 26 листопада 2013 року № 405/01-01 та від 28 листопада 2013 року № 406/01-01 Держспоживінспекція України діяла відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та підпункту "а" пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.