У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.,
суддів
Косарєва В.I. та Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні 14 листопада 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Галицького районного суду Iвано-Франківської області від
12 серпня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Iвано-Франківської області
від 24 жовтня 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
громадських робіт на строк 150 годин.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2.:
- 100 грн. на відшкодування матеріальної та 1000 грн. на
відшкодування моральної шкоди;
- на користь обласної клінічної лікарні 273 грн. 76 коп. на
відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 24 жовтня 2005
року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що 08 листопада
2003 року близько 24-ої год. у кафе АДРЕСА_1 під час конфлікту він
умисно завдав ОСОБА_2 удар ногою в обличчя, заподіявши йому легкі
тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи, однобічність і неповноту судового розгляду. Стверджуючи,
що удар ОСОБА_2 завдав ненавмисно, посилається на хуліганську
поведінку останнього, яка передувала вчиненню злочину.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в
її задоволенні необхідно відмовити.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному
заподіянні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили
короткочасний розлад здоров'я, відповідає фактичним обставинам
справи та підтверджується доказами, які суд всебічно і повно
дослідив, давши їм належну оцінку.
Допитаний в суді ОСОБА_1 визнавав, що вдарив ОСОБА_2,
зазначаючи, що зробив це вимушено, бо захищав себе.
Але із показань потерпілого ОСОБА_2 видно, що 08 листопада
2003 року в кафе IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_1 підійшов до нього і, не
з'ясувавши обставини, за яких був поламаний більярдний кий, схопив
його за светр в області грудей, різко шарпнув до себе, завдавши
удар в обличчя. Внаслідок отриманого удару йому були заподіяні
тілесні ушкодження в ділянці лівого ока, в зв'язку з чим його
госпіталізували до обласної клінічної лікарні, де він був
прооперований.
За даними висновку судово-медичної експертизи в ОСОБА_2 були
виявлені рани повік лівого ока, забій лівого ока з
підкон'юктивальним крововиливом, які відповідають терміну їх
заподіяння, вказаного потерпілим, і відносяться до легких тілесних
ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с. 135).
Свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 показали, що їм стало відомо від
ОСОБА_5 про те, що 08 листопада 2003 року їх сина ОСОБА_2
безпричинно побив ОСОБА_1
Наведеними у вироку доказами спростовуються твердження
засудженого ОСОБА_1 про заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень з
необережності.
Безпідставними є також доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що
потерпілий ОСОБА_2 вів себе зухвало і він був змушений вдатись до
таких дій, оскільки працював в кафе IНФОРМАЦIЯ_2 охоронником.
Так, свідок ОСОБА_6 показала, що до неї як до власниці кафе
IНФОРМАЦIЯ_2 підходив ОСОБА_1 для наймання на роботу охоронцем і
вона дозволила йому придивитись до цієї роботи, але домовленості з
ним, щоб він спостерігав за порядком не було, заробітної плати він
не отримував.
Доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що суд
не досліджував у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_5 є
необгрунтованими.
Iз матеріалів справи видно, що суд вжив усіх передбачених
законом заходів для виклику свідка ОСОБА_5 і в зв'язку з
неможливістю його явки в судове засідання за згодою всіх учасників
процесу оголосив його показання відповідно до ст. 306 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Iз показань цього свідка видно, що відпочиваючи з ОСОБА_2 в
кафе IНФОРМАЦIЯ_2 під час гри в більярд у нього зламався кий, за
який він домовився з ОСОБА_6 про відшкодування його вартості.
Згадати причини конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 він не зміг,
оскільки не запам"ятав.
Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що 08 листопада 2003 року до нього
підходив ОСОБА_5 з приводу відшкодування вартості поламаного ним
більярдного кия.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно, а призначене йому покарання відповідає
вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у
справі не виявлено.
Отже, постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення відповідають
вимогам закону. Тому підстав для призначення кримінальної справи
до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників
процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
С.М. Міщенко В.I. Косарєв Ю.М. Кармазін