Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 5 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2007 року.

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 07.04.2003 року

за ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 289 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 550 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2007 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 10 лютого 2007 року близько 22 години в с. Заріччя Верхньодніпровського району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, погрожуючи застосуванням ножа, змусив водія ОСОБА_2 залізти до багажного відділення, та здійснив незаконне заволодіння автомобілем "Фіат Ланча" державний номер НОМЕР_1, яким керував останній. Прибувши до села Правобережне, ОСОБА_1 зупинив автомобіль та відкрив кришку багажного відділення, в подальшому, долаючи опір потерпілого, завдав йому удари ножем в грудну клітину, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_1 продовжив рух до села Заріччя на автомобілі "Фіат Ланча", з якого згодом таємно викрав мобільний телефон "Соні Еріксон", який належить потерпілому.

У касаційній скарзі засуджений вважає, що у справі допущена неповнота досудового і судового слідства, просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд проігнорував його клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами. Вважає, що в судовому засіданні допитані в якості свідків особи, які проводили дізнання та досудове слідство, а отже зацікавлені у розгляді справи. Вказує на однобічний обвинувальний підхід суду, в результаті чого не були досліджені всі докази по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими судом і детально викладеними у вироку доказами.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про те, що під час проведення досудового і судового слідства допущені однобічність і неповнота, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове слідство і судовий розгляд у справі проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Показання свідків належним чином перевірені і оцінені у сукупності з іншими наявними у справі доказами.

Зокрема, як вбачається з протоколу відтворення обстановки та обставин подій ОСОБА_1 вказав де саме він попросив ОСОБА_2 зупинитись, а потім погрожуючи ножем, змусив його лягти до багажного відділення автомобіля. Також ОСОБА_1 вказав на місце в селі Правобережне, де завдав ударів ножем потерпілому, після чого останній втік, а він продовжив рух на автомобілі.

За таких обставин і, враховуючи ті дані, що містяться у протоколах огляду, висновку судово-медичної експертизи про характер тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, а також показаннях потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших об'єктивних доказах, які змістовно виписані у вироку, суд мав підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив діяння, які за своїми ознаками утворюють склад злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 185 КК України.

Враховуючи викладене, твердження у касаційній скарзі про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, є безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що клопотання ОСОБА_1 про фіксування судового процесу технічними засобами до суду не надходило, також подібне клопотання не заявлялось ним і в судовому засіданні .

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог статей 65- 67 КК України.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.

З огляду на наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.