Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Свердловського міського суду Луганської області від 21 вересня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено за ч.1 ст. 115 КК України ОСОБА_2, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 23 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 березня 2001 року у стані алкогольного сп'яніння м. Свердловську Луганської області на ґрунті особистих неприязних стосунків, завдавши численних ударів кулаками, металевою арматурою та обухом сокири по голові й тулубу ОСОБА_3, учинив умисне вбивство останнього.

За змістом касаційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність засудження, а також на істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, просить судові рішення скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи скарги й доповнення, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Твердження ОСОБА_1 у касаційній скарзі про безпідставність засудження за ч.1 ст. 115 КК України спростовуються зібраними по справі доказами.

Так, засуджений ОСОБА_2 під час допитів як підозрюваного та обвинуваченого показав, що 19 березня 2001 року у м. Свердловську Луганської області він разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у гаражі останнього розпивали спиртні напої. Через деякий час він пішов за цигарками, а коли повернувся, то побачив, що у ОСОБА_3 руки були у крові, голова розбита. Зайшовши в гараж, він бачив, як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3 в обличчя спочатку кулаком, а потім металевою арматурою по голові. Він теж почав допомагати ОСОБА_1 бити ОСОБА_3, для чого знайшов у гаражі сокиру й завдав декілька ударів обухом сокири по голові, руках та спині ОСОБА_3 У подальшому обухом сокири по голові ОСОБА_3 бив ОСОБА_1 Від ударів ОСОБА_3 впав на підлогу, просив його не бити, хрипів, однак вони продовжували його бити, доки він не затих й вони зрозуміли, що ОСОБА_3 помер. Через день у багажнику автомобіля ОСОБА_1 вони вивезли труп ОСОБА_3 до водоймища у с. Комсомольське міста Свердловська Луганської області.

Свої показання засуджений ОСОБА_2 підтвердив в ході очної ставки з ОСОБА_1, а також під час відтворення обстановки та обставин події, де у присутності понятих, судово - медичного експерта, експерта - криміналіста детально розповів про те, як, куди і чим він та ОСОБА_1 завдавали удари ОСОБА_3, вказавши при цьому такі подробиці обставин учиненого злочину, які не були відомі правоохоронним органам.

З показань допитаного в судовому засіданні судово - медичного експерта ОСОБА_4 убачається, що в ході відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 добровільно демонстрував механізм заподіяння ним та ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3, які відповідали характеру, локалізації, кількості тілесних ушкоджень, які встановлені на трупі потерпілого.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 також підтверджується даними протоколів оглядів автомобіля ВАЗ 21099, яким ОСОБА_1 розпоряджався на підставі генеральної довіреності, в багажнику якого виявлено гумовий рибальський човен із слідами крові, яка, так само як і кров, виявлена під час огляду гаражу ОСОБА_1 на підлозі та дерев'яному молотку, відповідно до висновків судово - медичних експертиз, могла походити від ОСОБА_3; висновку судово - медичного дослідження трупа ОСОБА_3, згідно з яким смерть останнього настала від закритої черепно-мозкової травми голови з численними крововиливами, саднами й пораненнями, крововиливами у м'які тканими голови під оболонки й речовину головного мозку.

Суд, оцінивши всю сукупність зібраних по справі доказів, не встановив даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 обмовив ОСОБА_1 щодо участі останнього у заподіянні смерті ОСОБА_3, а тому підстав вважати показання ОСОБА_2 недостовірними не вбачається. З таким висновком суду погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Отже, суд, урахувавши вищезазначене, законно й обґрунтовано засудив ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України й призначив йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які є підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Твердження засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що під час його затримання слідчий порушив порядок пред'явлення обвинувачення, оскільки не вручив йому постанову та не роз'яснив суть обвинувачення, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, після затримання ОСОБА_1, оголошеного в розшук, 10 лютого 2004 року йому вручено постанову про притягнення як обвинуваченого, роз'яснено суть обвинувачення, про що у присутності захисника ОСОБА_5 ОСОБА_1 зазначив у відповідному протоколі (т.1, а.с.292-293).

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що слідчий ОСОБА_6, який порушував кримінальну справу та проводив розслідування справи, підлягає відводу, оскільки є родичем потерпілої ОСОБА_7, досліджувалися в суді першої інстанції та спростовані показаннями потерпілої ОСОБА_7 (т.3, а.с. 446-448).

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.